Коли Вищий антикорупційний суд задовольняє відвід

Інститут відводу судді є однією з ключових процесуальних гарантій права на справедливий суд та покликаний забезпечити розгляд кримінального провадження незалежним і безстороннім складом суду.

Водночас аналіз судової практики Вищого антикорупційного суду свідчить, що ця гарантія дедалі більше набуває декларативного характеру.

Попри численні заяви сторони захисту про наявність обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді, відводи задовольняються у виняткових випадках.

Найпопулярніша підстава для заявленого відводу у Вищому антикорупційному суді — це сумнів у неупередженості судді. Але саме вона майже ніколи не працює.

Складається враження, що презумпція безсторонності судді в українському кримінальному процесі стала практично неспростовною. Якими б аргументами не обґрунтовувався відвід, суд майже завжди доходить одного й того ж висновку: «об’єктивних доказів упередженості не надано».

У результаті інститут відводу, який мав би бути реальним механізмом забезпечення права на справедливий суд, дедалі більше перетворюється на формальність. Норма існує, але її практичне застосування рідкісне.

Саме тому виникає закономірне питання: чи залишається інститут відводу ефективним механізмом забезпечення права на справедливий суд, чи фактично перетворився на процесуальну норму, яка майже ніколи не працює на практиці?

Нижче наведений короткий аналіз ухвал Вищого антикорупційного суду, де суд задовольняє відвід.

1. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 03.07.2025, справа № 991/3291/25

У даній справі на розгляд до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ про встановлення стороні захисту та потерпілому строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Захисник заявив відвід слідчому судді від розгляду вказаного клопотання.