Коли відсутність дозволу органів опіки і піклування стає підставою для визнання правочину недійсним

Першочерговим завданням судочинства є захист прав та інтересів дітей. Тому визначальним для суду має бути встановлення факту порушення договором прав та інтересів дитини, а не сам собою факт наявності або відсутності дозволу органу опіки та піклування на його укладення. Такого висновку дійшов Верховний Суд України.

Захист найслабших

Згідно з ст.18 закону «Про охорону дитинства» встановлено, що діти — члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. При цьому органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових і житлових прав дітей при відчуженні приміщень чи купівлі нового помешкання.

Водночас бувають випадки порушення прав дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна, право власності чи користування на яке вони мають. При захисті таких прав необхідним є врахування останніх позицій ВСУ в подібних категоріях справ.

Користуйтесь консультацією: Место жительства ребенка, как определить: о чем молчат юристы

Відповідно до ч.3 ст.17 закону «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою чи видавати письмові зобов’язання.

Згідно з ст.12 закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє та захищає права й інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Детально питання управління майном дитини регулюється ст.177 Сімейного кодексу. За її вимогами, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, ураховуючи такі потреби та інтереси.

Під опікою держави

Разом з тим ч.2 ст.177 СК встановлена пряма заборона для батьків малолітньої дитини без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: