Коли проживання за кордоном стає ухиленням від виконання батьківських обов’язків

Однією з підстав для позбавлення батька або матері батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини. Чи можна розглядати як невиконання батьківських обов’язків факт перебування одного з батьків за кордоном?

Шість «не»

Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК) визначено, що батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

При цьому право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч. 1 ст. 152 СК), а ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності (ч. 4 ст. 155 СК).

Про обов’язок батьків належно виховувати дитину також ідеться і в Законі України «Про охорону дитинства», у ст. 12 якого зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

Що ж мається на увазі під ухиленням від виконання батьківських обов’язків?

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вказано, що таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

• не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
• не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
• не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
• не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
• не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Отже, ухилення від виконання батьківських обов’язків має місце в тому випадку, якщо мати або батько не виконують свої батьківські обов’язки за відсутності об’єктивних причин, які б перешкоджали цьому. Усталеною є позиція судів про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Слова і дії

Але чи є достатньою підставою для відмови в задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав наявність заперечень відповідача та твердження про наявність інтересу до дитини та бажання брати участь у її житті?