Как получить земельный участок, и куда жаловаться в случае отказа

Меньше половины украинцев воспользовалась возможностью стать владельцами сельскохозяйственных угодий. В частности, из-за отказа в разрешении на разработку проекта землеустройства по отведению участка. Что необходимо знать для обращения с заявлением о получении такого разрешения и как складывается практика судебного обжалования отказов, рассказывает zib.com.ua

Публічна карта на допомогу

У ст.121 Земельного кодексу встановлено норми безоплатної передачі ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більше ніж 2 га. Однак у разі відсутності вільних угідь чи їх обмеженої кількості ділянка, на яку видається дозвіл, може мати меншу площу. Право на отримання ділянки може бути використане лише один раз у межах кожного виду цільового призначення.

Для практичної реалізації задекларованих прав громадянину потрібно пройти такі умовні етапи. Насамперед необхідно визначити наявність вільної ділянки в бажаній місцевості. На виконання вимог стст.35 та 36 закону «Про Державний земельний кадастр» доступ до основних даних кадастру реалізований через публічну кадастрову карту, розміщену на офіційному сайті Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Щоправда, не всі масиви вільних земель відображені на ній, тому в більшості випадків знайти такий наділ виявляється неможливим.

Читайте статью: Земельный мораторий отменять не надо. Что на самом деле означает громкое решения ЕСПЧ против Украины

Що ж робити, якщо карта не містить даних про вільні ділянки в бажаному місці? За законом, виконавчі органи місцевої влади зобов’язані надавати за запитами письмову інформацію про наявність ділянок, що можуть бути використані під забудову. Тому можна звернутися до таких органів і Держгеокадастру із запитом про наявність вільних земель, які ще не передані у власність чи користування та можуть бути використані для ведення особистого селянського господарства. Розпорядник інформації має дати відповідь не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня отримання запиту (максимум через 20 — якщо йдеться про обробку великого обсягу інформації).

Саме вказаний етап є найбільш проблематичним, оскільки органи державної влади, до яких надходить запит, у 90% випадків стверджують, що він поданий не за належністю, а такий орган не є розпорядником інформації. Частими є формальні відписки про відсутність вільних земель або відмова в наданні інформації через відсутність детальних планів території, іншої містобудівної документації, а також про першочерговість виділення ділянок громадянам зі спеціальним статусом.

У разі одержання безпідставної відмови в наданні відповіді такі дії можна оскаржити, звернувшись до уповноваженого Верховної Ради з прав людини чи до суду.

До якого органу звертатися?

Виходячи з положень ст.2 ЗК та Класифікації видів цільового призначення, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, ділянки для ведення особистого селянського господарства є землями сільськогосподарського призначення. Встановлення цільового призначення є важливим з огляду на таке.

У ст.122 ЗК передбачено, що ділянками сільськогосподарського призначення державної власності розпоряджається Держгеокадастр і його територіальні органи. Якщо йдеться про землі комунальної власності, то вони перебувають у віданні сільських, селищних, міських рад, а площі спільної власності територіальних громад для всіх потреб передають обласні, районні ради. Тож подавати клопотання про одержання безплатно у власність ділянки слід або до органу Держгеокадастру, або до ради.