Європейські стандарти
Консультативна рада європейських суддів (КРЄС) послідовно наголошує на тому, що звільнення судді має відбуватися лише як крайній захід у винятково серйозних випадках. У всіх випадках при оцінці адекватності санкції необхідно враховувати потенційний «охолоджуючий ефект», який певна санкція може мати на окремого суддю та на інших суддів (пункти 21, 22 Висновку КРЄС № 27 (2024) «Про дисциплінарну відповідальність суддів»)[1]. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними (пункт 69 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки»)[2]. Для сприяння дотриманню принципу передбачуваності та зменшення ризику зловживань і перевищення повноважень при встановленні підстав для дисциплінарного провадження, дії чи бездіяльність, що становлять дисциплінарні проступки, мають бути чітко визначені законом. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними відповідному дисциплінарному проступку (пункт 24 Рекомендацій щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації) 2023 р., Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини)[3].
Водночас важлива вимога європейських рекомендацій – чіткість і однозначність підстави дисциплінарної відповідальності судді. Саме це спонукало українського законодавця в 2016 році відійти від формулювання «звільнення судді за порушення присяги», яке було закладено в підпункті 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України. Ще у 2013 році в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) було зазначено, що «текст «присяги судді» [станом на травень 2010 року] надавав широкі можливості тлумачення такого правопорушення, як «порушення присяги» (пункт 174). На думку Суду, «в контексті дисциплінарного права при оцінці чіткості законодавчих актів має існувати розумний підхід, оскільки загальне формулювання actus reus таких правопорушень є питанням об’єктивної необхідності. У протилежному випадку законодавчий акт не буде всебічно охоплювати питання та вимагатиме постійного перегляду та внесення змін, щоб відповідати новим обставинам, що виникають у практиці. Отже, опис правопорушення у законодавчому акті, який ґрунтується на переліку конкретних видів поведінки, але має загальне та необмежене кількісно застосування, не забезпечує гарантії належного вирішення питання передбачуваності закону. Повинні бути визначені та вивчені інші фактори, що впливають на якість правового регулювання та адекватність юридичного захисту від свавілля (пункт 178)»[4]. Венеційська Комісія також неодноразово нагадувала Україні, що підстава для звільнення судді з посади повинна відповідати принципу правової визначеності, що виключає його свавільне тлумачення дисциплінарним органом[5].
Національне законодавство
На виконання рекомендацій Європейського суду з прав людини і Венеційської Комісії український законодавець здійснив спробу надати більш детальне визначення дисциплінарному проступку судді, який є несумісним із подальшим зайняттям ним цієї високої посади. Примітно, що широке визначення дисциплінарного проступку судді як такого в чинному законодавстві відсутнє; натомість частина перша статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»[6] надає перелік діянь судді, вчинення одного з яких має наслідком накладення на суддю дисциплінарного стягнення. За певних передумов, які визначені законом, неправомірне діяння судді може бути визначене дисциплінарним органом як підстава для звільнення судді з посади.
Відповідно до частини другої статті 126 Конституції України суддя може бути звільненим за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Згідно із частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів:
1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;
3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім’ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;
4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією;
Блог