Іноземний елемент: практичні аспекти шлюбу і розлучення обговорили адвокати

Коли шлюб вважається шлюбом з іноземним елементом? Яке право застосовується до його наслідків і розірвання? Як в Україні визнається іноземне рішення про розлучення та які документи для цього потрібні? Коли достатньо ДРАЦС, а коли потрібен суд?

Ці та інші питання адвокати обговорювали під час вебінару на тему: «Міжнародний аспект шлюбу та розлучення: досвід, проблеми та правове визнання», організованого Комітетом Національної асоціації адвокатів України з питань сімейного права.

Три ознаки

Представниця комітету у Рівненській області Тетяна Водопʼян почала з базового уточнення: коли йдеться про шлюб з іноземним елементом, спершу треба визначити, що саме вважається іноземним елементом у приватноправових відносинах. Для внутрішніх сімейних ситуацій працює Сімейний кодекс, але у міжнародних кейсах, за її словами, на перший план виходить Закон «Про міжнародне приватне право».

Спікерка пояснила, що іноземний елемент у сімейних правовідносинах може проявлятися через одну з трьох ознак: коли хоча б один з учасників є іноземцем або особою без громадянства; коли об’єкт правовідносин знаходиться в іншій державі; або коли юридичний факт відбувся за кордоном. Зокрема, для сімейної практики найчастіше вирішальними стають суб’єктний склад і місце, де було укладено чи розірвано шлюб.

Окремо Т. Водоп’ян звернула увагу на правила вибору права, що застосовується до правових наслідків шлюбу. Вона послалася на ст. 60 Закону про міжнародне приватне право і описала послідовність колізійного регулювання: пріоритет має особистий закон подружжя; якщо його неможливо встановити — право спільного місця проживання; за відсутності такого критерію — право держави, з якою подружжя має найбільш тісний зв’язок. Також, за її словами, подружжя може визначити застосовне право за домовленістю, зокрема у шлюбному договорі.

Говорячи про реєстрацію шлюбу в Україні, доповідачка наголосила на національному режимі: іноземці, які укладають шлюб в органах ДРАЦС, підпадають під українські правила. Водночас право на шлюб кожної особи визначається її особистим законом, але реалізується без суперечності вимогам, що діють в Україні. Якщо ж шлюб укладено за межами України, його дійсність в Україні, як пояснила спікерка, пов’язана з правом держави укладення, а у випадку участі громадянина України — також із додержанням вимог Сімейного кодексу щодо підстав дійсності шлюбу.

У завершальній частині доповіді вона звернула увагу на апостиль, консульську легалізацію або застосування двосторонніх договорів про правову допомогу, якщо вони скасовують додаткове засвідчення документів, а також на потребу перекладу документів, складених іноземною мовою.

Пакетом по-чеськи

Практикою роботи в Чеській Республіці поділилася представниця НААУ у цій країні Олена Максименко. Вона одразу окреслила понятійну відмінність, яка має значення для сімейних кейсів: окрім шлюбу, у Чехії існує партнерство. За її словами, партнерство — це тривалі відносини двох осіб однієї статі, які, як і шлюб, створюються шляхом державної реєстрації. Права партнерів, зазначила спікерка, є такими самими, як у подружжя, з поширенням на спільне майно та з можливістю всиновлення «за деякими нюансами».

Переходячи до розірвання шлюбу, О. Максименко підкреслила: у Чехії навіть за згодою подружжя це судова процедура. Якщо є спільні неповнолітні діти, розлучення розглядається «пакетом», і першим блоком суд вирішує питання, пов’язані з дитиною та її інтересами: опіка (спільна чи одного з батьків), контакти з тим з батьків, хто проживає окремо, зокрема особисті й непрямі через засоби електронної комунікації. Спікерка наголосила на підході, який вона назвала типовим для європейських країн: рівність батьківської відповідальності та право дитини на активну участь обох батьків у вихованні, через що «в переважній більшості» віддається перевага спільній опіці.