Готуємось до землі. П'ять головних питань про найскандальнішу реформу

Чи мають сміливість молоді депутати зробити те, на що ніколи не наважувались їхні попередники?

В уряді кипить робота над земельною реформою. У нас її часто ототожнюють зі скасуванням безкінечного мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Дехто вважає, що саме цей крок ознаменує головну українську приватизацію – розпродаж угідь.

Варіантів відкриття ринку, а саме цього від нас вимагає МВФ, є кілька. Кожен з них відрізняється кількістю обмежень, які діятимуть на майбутньому ринку. Головні запобіжники: заборона купівлі землі іноземцями, юридичними особами, встановлення мінімальної ціни, верхньої межі кількості гектарів для одного покупця, часові обмеження в можливості перепродажу ділянок тощо. Варіацій і поєднань цих умов може бути безліч.

Згадайте новину: Земельна реформа: комусь вигідно, а хтось стражає

Варіанти земельної реформи

• Так, наприклад, проект №5535 «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» авторства трійки депутатів від БПП Олексія Мушака, Сергія Хланя і Павла Різаненка передбачає, що на першому етапі об'єднані громади матимуть можливість продавати комунальну та державну землю у своїй юрисдикції, а Держгеокадастр – землі державної власності. На другому етапі право продавати землю отримують фізичні особи – власники паїв. І на третьому – право купувати отримають юридичні особи та фізичні особи – підприємці. При цьому обмеження на володіння землею іноземцями, на думку авторів законопроекту, має діяти до 2030 року, фізособа може володіти до 500 га, юридична особа – до 33% земель відповідного району, і в перші три роки після купівлі в разі перепродажу землі податок з різниці становитиме 90%.

Концепція Держгеокадастру

• У концепції Держгеокадастру, яку було розроблено раніше, пропонують на першому етапі, протягом двох років, виставити на продаж частину державного земельного банку – до 1 млн га і реалізовувати ділянки через онлайн-аукціони. А на другому етапі, вже отримавши орієнтовну вартість землі, відкрити ринок для приватних продавців. Іноземці та юридичні особи, за цією концепцією, не будуть учасниками ринку на жодному з його етапів.

Пропозиція Кутового

• Міністр аграрної політики Тарас Кутовий, який нещодавно подав у відставку, пропонував на першому етапі запустити торгівлю договорами оренди, які орендарі могли продавати чи купувати, використовувати як заставу. Але така ідея не знайшла розуміння у Володимира Гройсмана.

Урядовий проект

Прем’єр має своє бачення реформи і, подейкують, саме ці розбіжності стали причиною відставки міністра. Кутовий відмовився підписуватись під концепцією Гройсмана. За нею ринок землі запускається виключно між фізичними особами – громадянами України. Юрособам та іноземцям на нинішньому етапі замахуватись на наш чорнозем – зась. Серед інших обмежень, які пропонує уряд, – продаж «в одні руки» не більше 200 гектарів та пеня в 50% за перепродаж ділянки в перші три роки після купівлі. Куратором гройсманівського варіанту реформи є перший заступник міністра аграрної політики Максим Мартинюк. Він при Кутовому вів у міністерстві самостійну гру, а тепер фактично став головним у відомстві. Мартинюк організовував регіональні земельні форуми, на яких велась агітація за продаж землі. Чиновник вважає, що вже зараз Україна повністю готова до запуску ринку, а проти можуть виступати лише ті, хто вже працює в сільському господарстві, бо для них земля зараз майже нічого не коштує. Власне, і проект реформи від Кутового критикували через те, що в ньому нібито закладений лобізм інтересів агрохолдингів. Проте дискусія ще ведеться і урядовий варіант земельної реформи не є кінцевим.

Варіант аграрного лобі

• Законопроект №4010а, внесений групою депутатів з аграрного лобі, запускає ринок через так званий механізм емфітевзису, коли орендар не тільки отримує право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а й може передати її в заставу або передати в користування третій особі. В принципі, такий механізм діє і зараз, але, на думку авторів законопроекту, у зв’язку з недосконалістю правового регулювання використовується дуже обмежено.

Пользуйтесь консультацией: Право на землю: земельно-шнуровая, похозяйственная и реестровая книги

Законпроект Аграрної партії

• Існує законопроект «Про Загальнодержавну програму розвитку земельних відносин в Україні на період до 2025 року», підготовлений Аграрною партією. Вона є позапарламентською, але планує зареєструвати проект через чинних депутатів. Ним запропоновано запустити ринок землі в три етапи. На першому – до 2020 року – має бути прибрано Держгеокадастр та проголосовано законопроект №4355, який віддає землі за межами населених пунктів в управління громаді. Протягом цього часу потрібно провести інвентаризацію землі. Другий етап – з 2020 по 2024 рік. У цей період має бути створено земельний банк, який би купував землю. І на третьому етапі (2024-2025 рр.) запроваджується продаж державної землі.

Запуск ринку через Конституційний суд

• Існує і екзотичний варіант запуску реформи: близько 50 депутатів направили звернення до Конституційного суду, аби скасувати мораторій на продаж землі, визнавши його неконституційним, але судді досі не взялися за цю чутливу тему.

Ідея Рабіновича

• Відомий своїми популістичними заявами Вадим Рабінович теж не зміг пройти повз таку благодатну для піару тему. Одіозний політик зареєстрував проект про розпаювання землі, після чого, за його задумом, кожен громадянин України отримає 30 соток, які може обробляти, а може здати в земельний банк і отримати гроші.

Земельну реформу та всі супутні їй законопроекти має бути підтримано Верховною Радою, а там ця тема ніколи не була популярною. Власне, чинний склад парламенту без особливого обговорення вже продовжував мораторій на продаж землі в грудні минулого року.

Редакцію цікавило, чи готові вони брати на себе відповідальність зробити те, на що не наважувались їхні попередники. І як саме, на їхню думку, треба відкривати ринок. Причому серед опитаних є як депутати, пов’язані з аграрним лобі, так і ті, хто ніколи не був близьким до цієї теми, але буде змушений визначатись, чи приймати це історичне рішення.

Дехто з «молодих та перспективних» одразу оцінив таке опитування як провокацію. Депутати почали шукати замовників цього проекту і підозрювати змову проти них і публікувати викривальні пости у соцмережах.