Щороку тисячі українських дітей опиняються в залі суду не як глядачі, а як учасники процесу (свідки тапотерпілі). Частина з них проходить через процедуру, яка травмує їх вдруге, цього разу вже системою правосуддя. Ця стаття — про те, як закон захищає дитину під час допиту, де межа між процесуальною необхідністю і психологічною шкодою, і що конкретно адвокат може вимагати від суду зробити для дитини в процесі.
Далі — про особливості отримання показань дитини в цивільних і кримінальних провадженнях.
1. Хто така «дитина» для процесу
Малолітньою вважається дитина до 14 років, неповнолітньою — від 14 до 18 (ст. 6 СК України). Малолітні мають лише часткову цивільну дієздатність, неповнолітні — неповну (ст. 32 ЦК України). Саме обсяг дієздатності визначає, наскільки самостійно дитина реалізує процесуальні права, і яку роль відіграють законні представники, опікуни чи піклувальники.
Утім, за ч. 5 ст. 32 ЦК суд може обмежити чи взагалі позбавити неповнолітнього права розпоряджатися власним заробітком — тоді доходами розпоряджаються батьки як законні представники; такої позиції послідовно дотримувалась співавторка Сімейного кодексу України, професор Зорислава Ромовська (Ромовська З. В. Українське цивільне право. Загальна частина. — 2-ге вид. — К., 2009. — С. 470).
2. Дитина у цивільному процесі: допит за ст. 232 ЦПК України
Стаття 232 ЦПК України визначає особливий порядок допиту малолітніх (і за розсудом суду неповнолітніх) свідків: допит обов'язково проводиться за участі батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників (якщо вони не заінтересовані у справі) або представників органів опіки, які можуть із дозволу суду ставити запитання та висловлювати думку щодо показань дитини.
Свідкам до 16 років лише роз'яснюють обов'язок говорити правду без попередження про кримінальну відповідальність і без присяги. У виняткових випадках суд може тимчасово видалити із зали когось з учасників справи (з подальшим ознайомленням із показаннями), а сам свідок до 16 років після завершення допиту також видаляється із зали, якщо суд не визнає його подальшу присутність необхідною.
Окрема ситуація — коли дитина не свідок, а особа, чиї права безпосередньо зачіпає рішення суду: спори про визначення місця проживання, позбавлення батьківських прав, виховання чи майно дитини.
За ч. 2 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити думку, має бути вислухана при вирішенні такого спору між батьками, а суд за ч. 3 ст. 45 ЦПК України зобов'язаний сприяти реалізації цього права — на практиці найчастіше через присутність психолога під час опитування.
Верховний Суд (далі - ВС) вважає, що думку дітей слід вислухати в судовому засіданні саме в присутності психолога для реалізації принципу «найкращих інтересів дитини» (постанова ВС у спр.№ №752/22028/16-ц від 05.09.2018).
Приклади власної експертизи
У справі №127/23923/20 про позбавлення батьківських прав відповідача, призначення клієнтки піклувальницею неповнолітньої племінниці потребувало зусиль для встановлення контакту з дитиною та підготовки її до відеоконференції із Службою у справах дітей. Підліток важко сприймала розмову про смерть батьків, губилася в деталях, і будь-яке необережне пряме запитання могло стати новою травмою. Тому перед самою відеоконференцією ми провели з дитиною підготовчу сесію разом із незалежним психологом: близько двох годин із перервами кожні 20 хвилин, орієнтуючись саме на те навантаження, яке відчувала дитина. Під час відеоконференції представники органу опіки ставили гострі питання, але дитина була до цього готова. У підсумку висновок органу опіки прямо зафіксував самостійну думку дитини, і в судовому засіданні допитувати її вже не було потреби.
У справі №130/2214/25 суд, вирішуючи спір про визначення місця проживання малолітньої дитини, задовольнив клопотання представника відповідача (інтереси якого представляє адвокат Федоренко П.П.), про заслуховування думки малолітньої дитини та залучив до справи педагогічного психолога. Це показує: коли законні представники не можуть домовитися, адвокату варто самому ініціювати залучення психолога чи заслуховування дитини — так судочинство лишається реальним, а не формальним. Таке клопотання було подано оскільки в даному випадку дитина, інтересів якої стосується спір є малолітньою, особисто не може здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких спір стосується її інтересів.
3. Чому у кримінальному процесі без спеціальної процедури показання
дитини взагалі не мають ваги?!
Ключова, хоч і рідко проговорювана деталь: ч. 4 ст. 95 КПК України прямо забороняє суду обґрунтовувати вирок показаннями, наданими лише слідчому чи прокурору (за загальним правилом — з 2022 року норма містить виняток для особливого воєнного порядку збирання доказів за ст. 615 КПК, який на дитячі справи, як правило, не поширюється). Тобто без допиту дитини слідчим суддею за спеціальною процедурою її розповідь під час опитування слідчим не може лягти в основу вироку взагалі.
Блог