Фраудаторний правочин боржника: що це означає та коли його можна визнавати таким?

Фраудаторний правочин не нове поняття в доктрині цивільного права. Ще у римському праві було сформовано, а потім певною мірою вдосконалено поняття фраудаторності (латинською «fraus creditorum» – на шкоду кредиторам). За останні роки і судова практика в Україні значно розширила ознаки недійсності правочинів, виділивши в окрему категорію так званий «фраудаторний правочин». Такий правочин вчиняється боржником із метою зменшення та приховування свого майна від звернення стягнення кредиторів.

У законодавстві Польщі конструкція фраудаторності прямо закріплена у цивільному кодексі. Фраудаторні правочини в українському законодавстві регулюються тільки у певних сферах. Наприклад, у сфері неплатоспроможності банків – Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у сфері виконавчого провадження – Законом України «Про виконавче провадження» тощо. Поняття фраудаторності відображається і в загальних засадах цивільного законодавства, зокрема в п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України. Однією із таких засад є добросовісність, тобто учасники цивільних правовідносин повинні відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору.

Аналізуйте судовий акт: Оплатний правочин укладений на шкоду кредитору як фраудаторний може бути визнано недійсним, фіктивним (ВС КЦС справа 755/17944/18 від 10.05.2023)

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року зазначається, що фраудаторний договір може бути як оплатним, так і безоплатним. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься:

-момент укладення договору;

– контрагент із яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пов’язана юридична особа);

– ціна (ринкова/неринкова);

– наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Стосовно безоплатних договорів, то постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року до критеріїв фраудаторності віднесено:

– момент дарування;

– контрагент – обдаровуваний.