Ефективність конституційної скарги в розумінні Верховного Суду

Не так давно в Україні з’явився інститут конституційної скарги і так сталося, що громадяни активно почали користуватися цією опцією, але очевидно не усім це до вподоби.

Найбільш неочікуваним каменем спотикання в ефективній реалізації прав за конституційної скаргою став Верховний Суд, зокрема його Велика Палата, яка фактично прийшла до висновку, що провадження у справі не може бути зупинено з підстав розгляду конституційного провадження, хоч це й прямо передбачено процесуальним законом, в даному випадку мова йтиме про адміністративне судочинство.

Вже добре відомим є той факт, що проведене оцінювання на відповідність займаній посаді, прикрите необмеженими дискреційними повноваженнями ВККС України призвело як до масових позовів, так і вже до рішень суду та ВРП, в яких констатовано невиправдане зловживання дискрецією, однак жоден з цих органів не має компетенції виправити цю ситуацію.

Поруч з цим, намагаючись виправити даний недолік, який фактично порушує принципи верховенства права було подано декілька конституційних скарг, в яких серед іншого йшлося і про необмежену дискрецію, і про втручання в приватне життя і про обмежений захист в питаннях оцінювання суддів.

З прийняттям нового КАС України з’явились і нові можливості, бо відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Однак на думку Великої Палати Верховного Суду зупинити провадження з підстав розгляду в порядку конституційного провадження іншої справи неможливо, бо відсутній взаємозв’язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження; відсутня обумовленість об`єктивної неможливості розгляду справи.

В той же час, слід зазначити, що така позиція тотально знищує інститут конституційної скарги як такої, та відповідно обмежує права людини на ефективний юридичних засіб захисту у вигляді конституційної скарги.

З метою об’єктивного дослідження даного питання вважаємо за необхідне здійснити наступний правовий аналіз.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду

З аналізу цитованої норми вбачається, що зібрані докази мають не лише дозволити встановити, а й оцінити обставини предмету судового розгляду. Варто відразу наголосити на необхідності перевірки судом одночасної наявності двох компонентів – встановлення та оцінки.

В той же час, Велика Палата стверджує про необхідність наявності лише одного компоненту - встановлення фактів преюдиційного значення.