Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні цього права упродовж всього часу тривання правопорушення (ВП ВС, № 653/1096/16-ц, 04.07.18)

Фабула судового акта: Ця судова справа за позовом міської ради до двох відповідачів про визнання цих осіб такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, їх виселення та зняття з реєстрації розглядалась Великою Палатою Верховного Суду для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень з питання, яке становить виключну правову проблему, про застосування позовної давності до позовів про виселення.

І хоча остаточного рішення у справі не прийнято, - її передано на новий розгляд до суду першої інстанції, висновки, викладені у постанові Великої Палати мають дуже важливе значення для формування судової практики у подібних, та й інших справах, в яких досліджується застосування позовної давності.

Отже позиція Великої Палати Верховного Суду в основному зводиться до такого:

- службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (ч. 1 ст. 118 ЖК);

- одна з особливостей найму житла полягає, зокрема, у тому, що наймач має право тимчасового володіння (detentio) ним. Право володіння (possessio) житлом залишається в його власника, який не втрачає це право навіть тоді, коли інша особа використовує таке майно протиправно;

- власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України);

- робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення (ст. 124 ЖК);

- навіть якщо власник службового житла не висловив вимогу звільнити це житло, проживання у ньому після припинення трудових правовідносин з роботодавцем не свідчить про законність його використання особою, якій воно було надане на час існування вказаних правовідносин;

- і, нарешті, допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

З огляду на це Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-2913 цс 15.

Аналізйте судовий акт: Відповідно до Закону громадяни можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом приватизації житла у гуртожитку (ВС/КЦС,справа № 591/6623/16-ц, 30.05.18)