Адвокат Кравець: Доброчесність та верховенство безправ’я і безглуздя в Україні

Судова реформа, яку проводять в Україні експерти та міжнародні радники, більше нагадує недолугий експеримент над українцями, метою якого є позбавлення права на судовий захист.

Судова реформа без мети

Ліквідація, створення та об‘єднання судів, реформа виконавчої служби, відсіювання незалежних суддів, створення антиконституційних судів, адвокатська монополія та репресії в адвокатурі, підняття судового збору та введення авансування виконавчого провадження, безпідставне звільнення суддів та їх переслідування стали головними кроками на шляху до повної втрати незалежності судової гілки влади та фізичного позбавлення доступу до правосуддя в Україні.

Сподівання українців на новий Верховний суд, про доброчесність та соціальну направленість якого стільки говорили експерти, зазначаючи про побудову верховенства права та відходу від існуючого раніше верховенства закону, виявились повністю невиправданими за досить невеликим виключенням.

Можливо це дається взнаки вимоги до знання норм права новими суддями, де тільки 9% від загальної кількості балів залишено для знання норм права, а все інше визначається з повітря, або точніше сказати, анонімок та висновків віртуальних експертів, які за них не несуть жодної відповідальності.

Так чи інакше українці залишаються незахищеними. Дуже суттєвим у цій ситуації є те, що найбільша кількість справ, що розглядається в українських судах, припадає саме на спори з державними органами, так званими, суб‘єктами владних повноважень, які не виконують покладені на них обов‘язки або відверто зловживають своїми правами.

Незахищене право на оплату праці

Черговим кроком на шляху до позбавлення українців можливості захистити свої права та шукати роботу за кордоном стала постанова Великої палати Верховного суду від 30.01.2019 №12-301гс18, якою намагаються позбавити, осіб що працюють в Україні, можливості повернути собі заборгованість із виплати заробітної плати.

Діючим законодавством, а саме ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні. При цьому до ініційованої судової реформи та внесення урядом Яценюка змін до Закону України «Про судовий збір» будь-яких питань стосовно звільнення позивачів від сплати судового збору за такими позовами не виникало. Однак потім ця стаття 5 була змінена і викладена в наступній редакції, а саме : «позивачі в справах за позовними вимогами, які випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі».

Як свідчить практика розгляду справ та прийняття рішень у Великій палаті Верховного суду, саме рішення в справі готується безпосередньо доповідачем. В цьому випадку ним був професор кафедри земельного та аграрного права НЮУУ імені Ярослава Мудрого, який проаналізував норми права і зазначив, що пільга передбачена законодавством не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв‘язку з тим, що ця сума не входить до структури заробітної плати.

Такий висновок для фахівців обізнаних в трудових спорах виглядає як довільна фантазія, що суперечить сталій судовій практиці, постановам Пленуму Верховного суду України, Рішенню Конституційного суду України, постановам Верховного суду України, Вищого господарського суду України та існуючим роз‘ясненням й листам державних органів з цього приводу.