Ярослав Романюк: Деякі проблемні питання страхового захисту при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Велика Палата сформувала помилковий правовий висновок та неправомірно позбавила потерпілих у ДТП права вибору способу поновлення порушеного права: отримати страхове відшкодування від страхової компанії чи вимагати відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, пише sud.ua

Тривалий час єдиним способом захисту прав осіб, яким завдано шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, була деліктна відповідальність осіб, які таку шкоду завдали. Однак нерідко через неплатоспроможність останніх завдана потерпілим шкода повністю не відшкодовувалась. Це стало однією з причин запровадження обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. З плином часу в світовій практиці сформувалися і найбільше поширилися дві моделі реалізації страхового захисту при такому страхуванні. В обох цих моделях відображається певне співвідношення страхового і деліктного зобов’язань.

За правилами першої моделі зобов’язання з відшкодування шкоди і страхове зобов’язання виконуються самостійно у відповідній послідовності. Спершу вирішуються вимоги потерпілого до особи, яка завдала шкоду, і останньою за рахунок власних коштів здійснюються виплати на відшкодування шкоди потерпілому. Після цього особа, яка завдала шкоду (на той час вона вже діє як страхувальник і одночасно є вигодонабувачем), пред’являє свої вимоги до страхової компанії як страховика про відшкодування збитків, які виникли в неї в результаті проведених виплат на відшкодування шкоди потерпілому. За цією моделлю вигодонабувачем за договором страхування є сам страхувальник, а страхова виплата виконує функцію відшкодування збитків, заподіяних цьому страхувальнику страховим випадком, тобто тією виплатою, яка здійснена ним в результаті притягнення його до цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди потерпілому.

У другій моделі при притягненні особи, яка завдала шкоду, до цивільно-правової відповідальності вступає в силу виконання страховою компанією свого обов’язку щодо виплати страхового відшкодування, яке виплачується безпосередньо потерпілому як вигодонабувачу.

Читайте статтю: Аналіз законодавства та практики ВС для правильного оформлення документів при ДТП для отримання страхового відшкодування

В юридичній літературі першу модель називають простою, адже в ній задіяні лише страховик і страхувальник, а другу — складною, за прикладом договору на користь третьої особи.

В Україні, згідно з Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладається на користь третьої особи, якій може бути заподіяно шкоду. За цим Законом особа, якій заподіяно шкоду, в договорі страхування виступає вигодонабувачем, який має право пред’являти безпосередньо до страхової компанії вимогу про виплату страхового відшкодування.

На практиці іноді виникає питання про те, чи має право в такому разі особа, якій завдано шкоду, вимагати її відшкодування безпосередньо від особи, яка її завдала, хоча остання застрахувала свою цивільно-правову відповідальність?

Верховний Суд України в свій час сформував правовий висновок, згідно з яким потерпілий таке право має.

Такий правовий висновок спершу підтримував і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, прикладом чого є його постанова від 14 лютого 2018 року у справі №344/10730/15-ц (провадження №61-5079 св 18).

Однак в подальшому Велика Палата Верховного Суду дійшла іншого висновку. На думку Великої Палати відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страхової компанії не виник обов’язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.