Деякі аспекти впровадження процедури медіації в кримінально-виконавчу систему України

Зміст

1. Поняття та принципи медіації;

2. Європейський досвід використання процедури медіації;

3. Українські реалії втілення процесу медіації в життя;

4. Перспективи впровадження та сфери застосування процедури медіації в КВС України, методика процесу;

5. Висновок.

В світовій юридичній практиці поряд із традиційними, існують і альтернативні способи розв'язання юридичних конфліктів(спорів), серед яких медіація є найпоширенішою. Ефективність медіаційного способу врегулювання конфліктів вже давно визнана не тільки в Європі а й у світі.

Медіація - це діяльність професійних посередників(медіаторів), які спрямовують учасників юридичного спору(конфлікту) до компромісу і врегулювання спору самостійно самими учасниками. Замість того, щоб зустрітись в рамках кримінального провадження(адміністративного, цивільного та ін.), сторони конфлікту добровільно приймають участь у спеціально пристосованому для цього "медіаційному провадженні" з метою вирішення свого спору(конфлікту).Інтереси сторін конфлікту при цьому знаходяться на однаковому рівні.

Медіатор(який є нейтральною особою), як правило, керує процедурою медіації, стежить за дотримання встановлених правил, пропонує ідеї для вирішення спору(конфлікту). Медіатор може проводити медіацію у такий спосіб, який буде вважати доцільним, враховуючи обставини справи, побажання сторін, та необхідність ефективного вирішення спору. Ще із переваг те, що існує комунікативний аспект- спілкування з метою досягнення мирової (медіаційної) угоди між сторонами конфлікту яке буде відбуватися в присутності зобов'язаного до збереження таємниці медіатора, проходить більш відкрито та легко, ніж, наприклад, у присутності судді. Методика та тактика проведення процедури медіації різноманітні та багатогранні і мають свої особливості відносно кожної країни окремо.

Що ж стосується європейської практики запровадження медіації, то Директива Європейського Парламенту та Ради Європи з певних аспектів медіації в цивільних і комерційних справах була затверджена ще у 2008-му році та передбачала втілення відповідних норм у законодавство держав-членів до 2011 року. Директива про медіацію закріплює основні принципи проведення та запровадження механізму медіації в національне законодавство країн-членів ЄС .

Правовий аналіз досвіду країн Європи свідчить, що впровадження медіації в Україні потребує вдосконалення законодавства, яке регулює процес вирішення спорів альтернативними методами. На даний час існує декілька законодавчих ініціатив з цього приводу. Актуальним залишається поки що один, це проект Закону України «Про медіацію» за № 3665, який було прийнято у першому читанні й наразі триває робота з його доопрацювання та підготовки до другого читання. Тим не менш, в тому вигляді, яким представлено цей Законопроект, він є в край недоопрацьованим та дуже поверхневим, що вже на даному етапі утворює низку бурхливих дискусій навколо нього. Недоопрацьованість цього Законопроекту також виявляється і щодо застосування його в кримінально-виконавчій сфері. На даний час відсутні конкретні механізми впровадження та практичної реалізації процедури медіації в цьому контексті.