Реформа примусового виконання рішень викликала нагальну потребу й у реформуванні основних засад та процесу виконавчого провадження.
Реформа примусового виконання рішень викликала нагальну потребу й у реформуванні основних засад та процесу виконавчого провадження.
Реформа примусового виконання рішень, що відбулась в України минулого року у зв’язку із прийняттям Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яким запроваджено змішану систему примусового виконання та введено інститут приватних виконавців, викликала нагальну потребу й у реформуванні як державної системи примусового виконання, так і основних засад та процесу виконавчого провадження.
На момент прийняття нового Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2017 до попередньої редакції аналогічного закону №606-XIV від 21.04.1999 72 рази вносились різні зміни та доповнення, основною метою яких було посилення відповідальності боржника та зведення нанівець можливості суб’єктивного впливу державного виконавця на процеси виконання в частині надання можливих переваг сторонам виконавчого провадження, затягування строків виконання тощо.
Читайте статтю: Проблеми виконавчого провадження "по-новому" і шляхи їх рішення
Станом на тепер, на мій погляд — погляд людини, яка професійно займається організацією процесу примусового виконання рішень майже 15 років, проблеми, які існують в процедурі виконавчого провадження можна поділити за трьома основними напрямами.
По-перше, це наявність законодавчих чинників, які на нормативному рівні унеможливлюють виконання окремих категорій рішень та знижують ефективність примусового виконання в цілому. Так, зокрема, наступними нормативно-правовими актами встановлені мораторії на звернення стягнення на майно певної категорії боржників:
Дайджест: Глобальна проблема: реформа системи примусового виконання судових рішень
По-друге, це проблема оперативного отримання актуальної інформації щодо боржників, їхнього майнового стану та джерел отримання доходів шляхом безпосереднього доступу виконавця до відповідних реєстрів, що містять інформацію, в тому числі на правах реєстратора, з метою обтяження виявленого майна або майнових прав задля забезпечення реального виконання рішення та запобігання можливості відчуження такого майна боржником.
Так, на сьогодні, незважаючи на задекларовані вимоги ч.5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо безпосереднього доступу виконавця до інформації про боржників, їх майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах і реєстрах, у тому числі електронних, державний виконавець має безпосередній доступ лише до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та має можливість направляти та одержувати в електронному вигляді інформацію від органів ДФС України та органів ПФУ щодо наявності у боржника рахунків та отримання ним доходів (зарплати, пенсії тощо). При цьому є надзвичайно проблемним отримання інформації щодо:
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.