Держава не хоче виконувати рішення судів у відношенні себе і розробила відповідний законопроект

На думку урядовців, хоча вердикти судів і мають бути обов’язковими, органи влади повинні самостійно вирішувати, яким чином виконувати їх. Принаймні, якщо вони стосуються бюджетних коштів. Тому до Верховної Ради було подано законопроект, який дозволить за результатами судових рішень виплачувати стільки, скільки буде передбачено на ці цілі в кошторисі.

Проблему розв’язано?

Унісши до чинних законів кілька додаткових абзаців, урядовці зможуть повністю змінити правила виконання рішень судової системи. Відповідні пропозиції містяться в розробленому Мін’юстом та поданому до парламенту проекті «Про внесення змін до деяких законів України щодо способу виконання судових рішень» (№5026).

Пропонується доповнити «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» новою нормою, відповідно до якої «законом про держбюджет на відповідний рік можуть бути передбачені інші механізми та способи виконання рішень, визначених ч.1 ст.2 цього закону». Тобто йдеться про ті випадки, коли боржником є держорган, держпідприємство, установа чи організація або ж юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється згідно із законодавством. Крім цього, зміни планується внести й до закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», так само встановивши аналогічну умову.

Интервью: Ректор Нацшколы судей Николай Онищук: о массовых увольнениях судей, общественном совете и рисках реформы

За словами міністра юстиції Павла Петренка, реалізація цього механізму дасть змогу попередити надмірні збитки державного бюджету та розстрочити виконання зобов’язань у часі, а також уникнути винесення ЄСПЛ рішень на користь заявників та виплати значних сум справедливої сатисфакції.

Час залишили невідомим

В умовах, коли отримання повної суми «державного боргу» є примарним, багато громадян, напевне, обрали б виплату впродовж кількох років. Однак неприємний сюрприз для них полягає в тому, що закон жодним чином не визначає правил цієї розстрочки. Фактично під «іншими механізмами та способами» може критися будь-що.

Все залежатиме виключно від бюджетних асигнувань, і жодна із запропонованих урядовцями норм не визначає хоча б приблизної суми.

Ніхто не може гарантувати, що одного року буде передбачено виплату громадянам 10% від боргу, а наступного — 1 або 0,5%. Або взагалі нічого. В умовах відсутності обмежень Уряд зможе діяти, виходячи виключно з «фінансової доцільності».