На сьогодні в Україні нараховується понад 500 тис. заброньованих працівників. Організацію та порядок бронювання військовозобов’язаних наведено у ст. 25 Закону № 3543. Зокрема, бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють:
- в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
- на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
- на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
- на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, визначено Постановою КМУ від 27.01.2023 № 76. Цією самою постановою № 76 затверджено і Порядок бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час дії воєнного стану (далі – Порядок № 76).
Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов’язаних може також здійснюватися за списком військовозобов’язаних, поданим у встановленому КМУ порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними у ч. 1 ст. 25 Закону № 3543.
Заброньовані на період мобілізації та на воєнний час військовозобов’язані за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (ст. 23 Закону № 3543).
Втім, судова практика свідчить, що спорів щодо мобілізації заброньованих працівників стає дедалі більше, а звільнення від призову безпосередньо залежить як від дій підприємств та Мінекономіки, що бронюють працівників, так і взаємодії Генштабу та ТЦК щодо обміну такою інформацією.
Ситуація 1. Працівник не підлягає призову після дати наказу про бронювання.
У справі № 560/678/22, наказом районного ТЦК та СП від 03.04.2022 працівника ТОВ було призвано на військову службу під час мобілізації та спрямовано до військової частини. Працівник виконав наказ та під час перебування у військові частині подав рапорт про звільнення від військової служби.
Позиція суду: ТОВ проводило заходи щодо здійснення бронювання на період мобілізації та на воєнний час з терміном бронювання на 6 місяців своїх працівників, що підтверджують копії наказів ТОВ та наказ Мінекономіки від 29.03.2022. Заброньованим надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на 6 місяців. Норма ст. 23 Закону № 3543 є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив, окрім вказаних у нормі закону.
Отже, працівник з 29.03.2022 був заброньований на період мобілізації та на воєнний час за ТОВ із відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців. Тому наказ ТЦК та СП від 03.04.2022 про призов військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації було визнано протиправним та скасовано, а військову частину зобов’язано повторно розглянути рапорт заброньованого працівника від 31.05.2022 з урахуванням висновків суду.
Ситуація 2. Наказ ТЦК про призов є актом індивідуальної дії та не оскаржується.
У справі № 380/8981/23, наказом Мінекономіки від 20.10.2022 № 4001 працівника заброньовано за ДП з 20.10.2022 та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час строком на 6 місяців. Про бронювання працівника було повідомлено районний ТЦК та СП.