Чому не буває військових-адвокатів

Військовослужбовці і адвокати є захисниками. Перші боронять суверенітет та незалежність держави, другі - права, свободи і законні інтереси громадян. Але військова служба за законом є несумісною з діяльністю адвоката. Чому так – спробуємо пояснити.

Вимоги і їх виконання

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановив несумісною з діяльністю адвоката військову або альтернативну (невійськову) службу. Безспірно, їх поєднання є неможливим як для адвокатів так і для військових. У разі виникнення таких обставин несумісності ( наприклад, вступ адвоката на службу до Збройних Сил України), адвокат у триденний строк зобов’язаний подати до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

На початку військової агресії, коли адвокати як і інші громадяни йшли боронити нашу країну, їм ніколи було писати заяви про зупинення адвокатської діяльності. Зрозумілим для всіх було рекомендаційне рішення Ради адвокатів України до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатур регіонів – не притягати до дисциплінарної відповідальності адвокатів, які стали до лав ЗСУ, воюють і не встигли зупинити свою адвокатську діяльність.

Вступаючи на військову службу вони поклялись народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю.

Але ніхто з нас, навіть у страшному сні, не міг уявити, що з’являться серед них «диванні вояки», які потайки знайдуть під час військової служби час на додатковий заробіток - продовжать займатися адвокатською діяльністю, у тому числі представляти інтереси клієнтів у судах. Свою адвокатську діяльність вони досі не зупинили. І Єдиний державний реєстр судових рішень містить чимало рішень, постановлених за участі адвокатів-військовослужбовців.

Втім, законодавство чітко розмежовує адвокатську діяльність та військову службу.

Читайте статтю: Як розмежувати адміністративну (ст. 210 КУпАП) та кримінальну (ст. 337 КК України) відповідальність за порушення правил військового обліку

Головне – незалежність

Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків. Це передбачає свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в діяльність з надання професійної правничої допомоги, здійснення захисту або представництва клієнта.

Принцип незалежності адвоката беззаперечно можна вважати одним із базових, зважаючи на те, що саме завдяки йому адвокат виконує свій основний професійний обов’язок – захист прав і свобод людини та забезпечення реалізації конституційного права кожного на правничу допомогу. Незалежність професії полягає, зокрема, у свободі від державних органів, політичних партій, інших адвокатів тощо, а також від впливу особистих інтересів.