У березні в медіа прокотилась хвиля матеріалів про те, як Денис Комарницький, один із ключових фігурантів розслідування НАБУ в рамках операції «Чисте місто», зміг втекти за кордон. Та особливого цинізму цьому випадку надав спосіб, яким Комарницький імовірно дістався кордону — в супроводі автомобіля із написом «вантаж 200»…
Цей випадок втечі, на жаль, не єдиний. За інформацією ВАКС, станом на березень 2025 року близько 12% справ (35 з 292) розглядаються без обвинувачених через їх переховування від суду, а це кожна восьма справа.
Тож ми вирішили більше розповісти про такі випадки та пояснити, як і чому фігурантам корупційних справ вдалося втекти (сподіваємося, ненадовго) від закону.
Як фігурантам справ вдалося втекти від правосуддя?
З 2019 року робота ВАКС показала, що «зв’язки» чи політичний авторитет не зможуть вплинути на його рішення, тому деякі фігуранти топкорупційних справ вживають достатньо радикальних заходів, аби будь-яким чином уникнути потенційного покарання, — легально і навіть нелегально покидають країну.
Приміром, обвинувачений у заволодінні понад 1,5 млрд грн компаній «Черкасиобленерго» та «Запоріжжяобленерго» екснардеп Дмитро Крючков, виїхав на законних підставах, адже має п'ятьох дітей. Спочатку він здійснював короткочасні виїзди, але 15 лютого 2024 року вирушив за кордон і більше не повернувся.
Та більшість все ж обирає незаконні шляхи втечі й використовують вони для цього увесь доступний інструментарій, зокрема свої контакти з деякими посадовцями.
На початку цього року НАБУ та САП провели операцію «Чисте місто», де викрили масштабну схему земельної корупції в Київській міськраді. Проте одному з ключових фігурантів Денису Комарницькому, бізнесмену й ексдепутату Київради все ж вдалося втекти від слідства у Відень. Журналісти УП дізналися, що підозрюваного везли по Україні до кордону в супроводі автівки з написом «вантаж 200», після чого він перетнув поза пунктом пропуску кордон з Румунією.
Та найтривожніше з цього те, що у втечі бізнесмена могли брати участь чотири особи із посвідченнями СБУ, двоє працівників Управління стратегічних розслідувань у Закарпатській області та місцевий депутат.
Головний фігурант справи про хабар у біткоїнах, нардеп Андрій Одарченко, ймовірний організатор газових махінацій та махінацій на залізниці нардеп Ярослав Дубневич, обвинувачений у зловживаннях на закупівлі військових машин, ексзаступник секретаря РНБО Олег Гладковський — всі вони, так само як і Комарницький, нелегально втікали з країни поза пунктами пропуску і дуже вірогідно, що залишитися непоміченими їм допоміг не лише щасливий випадок.
Подібне трапилося з не менш резонансним депутатом Київради Владиславом Трубіциним, обвинуваченим в отриманні 1,39 млн грн хабаря. Та особливістю його втечі є те, що у травні 2023-го він якимось чином отримав дозвіл на перетин кордону з Польщею від голови Держприкордонслужби Сергія Дейнеки. Прохання надати такий дозвіл йшло від ГУР. Що цікаво, Дейнека уже згадувався у матеріалах НСРД по справі нардепа Віктора Бондаря як людина, з якою «легко переговорити» щодо втечі за кордон.
Не виключено, що подібними способами могли користуватися й інші фігуранти-втікачі, як-то вже засуджений за пропозицію хабаря детективу НАБУ директор лісгоспу Віктор Сиса. Сиса виїхав за кордон після того, як йому було зупинено обвинувачення через мобілізацію до ЗСУ. За даними бази Держприкордонслужби «АРКАН», виїхав він через Раву-Руську.