Чим відрізняється майнова шкода і матеріальний збиток або як формулювання вимоги впливає на розмір відшкодування

Нещодавно прочитав дуже хороше, на мою думку, формулювання «Хороші адвокати читають судову практику, найкращі – її створюють». Постараюся розвинути це твердження стосовно практики розгляду справ про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортними пригодами.

Як відомо, доведення суми шкоди лежить на позивачі та основними способами доведення в даному випадку є оцінка шкоди за допомогою оцінювача або судового експерта, а також, якщо ТЗ відремонтовано, збір та подання до суду документів, що підтверджують витрати позивача на ремонт свого транспортного засобу, купівлі запасних частин тощо.

Слід зазначити, що оцінку збитків вищеназваними фахівцями в Україні дуже зарегульовано та формалізовано. Крок у бік від вимог національних стандартів чи методик – розстріл на місці, а вірніше – потрапляння під жорна рецензування, заслуховування на відповідних комісіях, а іноді, якщо вже не пощастить, і позбавлення діючих кваліфікацій.

Водночас нормативно-правові документи, що використовуються оцінювачами та експертами, рясніють протиріччями та логічними нісенітницями. Основною причиною цього є те, що їхні укладачі та «затверджувачі» проігнорували основний характер норм Цивільного кодексу та їхній пріоритет перед підзаконними нормативно-правовими актами. Іншими словами, вони почали писати стандарти та методики, не потрудившись зазирнути в ЦК. Як результат, розроблені та затверджені підзаконні нормативно-правові акти містять у собі положення, що суперечать Цивільному кодексу.

Читайте статтю: ЕКСПЕРТИЗА ДТП – СЛІДКУЙТЕ ЗА РУКАМИ

Почнемо із понятійного апарату. ЦК України, як відомо, оперує поняттям шкоди. Заради справедливості слід зазначити, що в деякій юридичній літературі, та й судовій практиці, поняття «шкода» та «збитки» найчастіше використовуються як синоніми. При цьому під шкодою цивільне право розуміє применшення, знищення суб'єктивного цивільного права або блага. Грошову оцінку майнової шкоди називають збитками. Тому першочерговим завданням відновлення порушеного права є компенсація збитків, при чому реальних, а не абстрактно «матеріальних».

На практиці це призводить до того, що оцінювачі та судові експерти, користуючись Методикою товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів (далі – «Методика»), що не відповідає цивільному законодавству, визначають невідповідну цивільному законодавству категорію. Майже, як у Вінні-Пуха, – «неправильні бджоли роблять неправильний мед».

Хтось заперечить: «А яка різниця? І те, й інше позначають втрати власника ТЗ через його пошкодження». Але в тому й річ, що алгоритми визначення цих втрат у обох випадках будуть різними.

Визначенню поняття збитків присвячено статтю 22 ЦК України, яка вважає такими втрати, які особа зазнала внаслідок знищення чи пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила чи мала б зробити для відновлення свого порушеного права. Законодавець називає ці витрати реальними збитками.

Відповідно до змісту статті 22 ЦК, відшкодування заподіяних деліктом збитків здійснюється у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню при заподіянні майнової шкоди, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або, знову ж таки, відповідно до реальної вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.