Розглядаючи прокурорський нагляд, як засіб забезпечення законності у державному управлінні, тобто діяльність прокуратури спрямовану на забезпечення законності, слід визначити, що такою діяльністю по суті переважно є нагляд за додержанням та правильним виконанням законів всіма суб’єктами права, який історично отримав назву „загального нагляду” прокуратури. Загальний нагляд є найбільш обширною сферою діяльності прокуратури і здійснюється, в тому числі щодо забезпечення відповідності закону державного управління в усіх його проявах.
Загальний нагляд радянськими вченими традиційно визначався, як нагляд за точним та єдиним виконанням законів державними та громадськими органами, організаціями, їх посадовими особами, а також громадянами у сфері державного та громадського управління.[i] Сьогодні в Україні завдяки хвилі демократичних реформ та норм діючої Конституції України тривалий час існує невизначеність з предметом прокурорського нагляду і це є центральною проблемою не тільки при розгляді прокурорського нагляду як засобу забезпечення законності, а взагалі при визначенні меж компетенції прокурорської діяльності.
Так, ст. 121 Конституції України передбачає вичерпний перелік функцій прокуратури України: підтримання державного обвинувачення в суді, представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках, визначених законом, нагляд за додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Після повернення до Конституції України в редакції 2004 року, яке відбулося 21 лютого 2014 року, знову добавилась функція нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
При цьому у п. 9 перехідних положень Конституції України зазначається, що „прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства – до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і ведення в дію законів, що регулюють її функціонування.”[ii]
Досі залишається відкритим питання, які функції повинна здійснювати прокуратура і якими повноваженнями для цього прокуратура має бути наділена. Як серед науковців так і серед практиків, а також на політичному рівні триває дискусія про необхідність чи пагубність покладання на прокуратуру функції нагляду за додержання та правильним застосуванням законів всіма суб’єктами права, тобто функції загального нагляду.
Це спричинило в суспільстві новий оберт обговорення предмету прокурорського нагляду та включенням до нього загального нагляду і ця проблема є однією з центральних та надзвичайно актуальних у процесі побудови правової держави. По суті, якщо повністю відмовитись від загального нагляду прокурорський нагляд, як засіб забезпечення законності майже повністю ліквідується з системи гарантій законності.
Отже думки розділилися. Узагальнено можна виділити принаймі три основних оціночних підходи з приводу здіснення органами прокуратури загального нагляду спрямованого на забезпечення законності в тому числі у державному управлінні.
Перша група вчених вважає, що предметом прокурорського нагляду є і залишається загальний нагляд і це тільки сприяє зміцненню законності. Внесенні 8 грудня 2004р. зміни до Конституції на думку цієї групи остаточно довели правильність їх позиції. Друга група вчених виходить з того загальний нагляд повинен залишатися предметом прокурорського нагляду протягом так званого перехідного періоду до досягнення населенням України європейського рівня демократії, законності, правосвідомості, культури та заможності. Тривалість такого перехідного періоду визначається по-різному, або взагалі не прогнозується. Нарешті третя група вчених в принципі не сприймає загальний нагляд як позитивний процес, а його фактичне існування вважає порушенням діючої Конституції. Ця група наполягає на тому, що при існуванні загального нагляду законність більше порушується ніж забезпечується, особливо у сфері захисту прав людини та громадянина.
На думку О. Ф. Андрійко, „проблема здійснення загального прокурорського нагляду за дотриманням і виконанням законів у сфері виконавчої влади має місце лише у тій частині, що стосується тривалості виконання цієї функції прокуратурою. Коли завершиться процес побудови демократичної держави з усіма інститутами забезпечення прав і свобод громадян та створення відповідної правової бази досягне рівня, коли функція нагляду за дотриманням законодавства в повному обсязі буде законодавчо закріплена за судовою владою (яка здійснюватиме і контроль за додержанням законності в діяльності контролюючих органів у сфері виконавчої влади), тоді відпаде і сама необхідність прокурорського нагляду.”[v]
Блог