Чи поширюються гарантії діяльності адвоката на позапроцесуальне спілкування з клієнтом? (справа «Алтай проти Туреччини»)

Держава повинна визнавати і додержувати конфіденційність комунікацій і консультацій між адвокатом і клієнтом в рамках відносин, пов’язаних з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків. Але чи можна обмежувати предмет спілкування ув’язненого і адвоката питаннями правового захисту?

Ситуацію розглядав Євпропейський суд з прав людини у справі «Алтай проти Туреччини» (№ 2) (№ 11236/09), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Адвокат засудженого до довічного ув’язнення Махмета Алтая надіслав своєму клієнту посилку з друкованими виданнями. Адміністрація в’язниці заборонила цю передачу, оскільки надіслані видання (книга, журнал та газета) не були пов’язані з питаннями захисту прав. Оскарження у суді цього рішення успіху не мало.

Згодом в’язниця подала запит для отримання дозволу на присутність посадової особи під час зустрічей засудженого з його адвокатом стверджуючи, що дії захисника з надсилання матеріалів були несумісними з його обов’язками законного представника. Суд задовольнив цей запит, а оскарження цього рішення також не мело успіху.

Алтай звернувся до ЄСПЛ із заявою про порушення прав, але у Страсбурзі первинно відхилили скаргу, оскільки не було вичерпано національні засоби захисту. Тоді засуджений звернувся до національної комісії з питань компенсацій, яка постановила, що відмова передати матеріали для читання порушила його права, передбачені статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У заяві він також посилався на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і листування) Конвенції для подання скарги на те, що рішення про присутність посадової особи під час візитів адвоката порушило його право на конфіденційні консультації із захисником.

Вдруге Алтай поскаржився високим суддям на те, що ні він, ні його адвокат не могли ефективно брати участь у провадженні щодо обмеження його зустрічей з адвокатом, оскільки не було проведено жодного слухання і вони не змогли подати жодних аргументів проти заяви адміністрації в’язниці або запита прокурора.

ЄСПЛ констатував порушення статті 8 та ч. 1 ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції у зв’язку з тим, що не було проведене слухання, та присудив 2 тис. євро компенсації моральної шкоди.

З текстом релізу мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 124 (2019)
09.04.2019