Чи поширюються гарантії діяльності адвоката на позапроцесуальне спілкування з клієнтом? (справа «Алтай проти Туреччини»)

Держава повинна визнавати і додержувати конфіденційність комунікацій і консультацій між адвокатом і клієнтом в рамках відносин, пов’язаних з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків. Але чи можна обмежувати предмет спілкування ув’язненого і адвоката питаннями правового захисту?

Ситуацію розглядав Євпропейський суд з прав людини у справі «Алтай проти Туреччини» (№ 2) (№ 11236/09), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Адвокат засудженого до довічного ув’язнення Махмета Алтая надіслав своєму клієнту посилку з друкованими виданнями. Адміністрація в’язниці заборонила цю передачу, оскільки надіслані видання (книга, журнал та газета) не були пов’язані з питаннями захисту прав. Оскарження у суді цього рішення успіху не мало.

Згодом в’язниця подала запит для отримання дозволу на присутність посадової особи під час зустрічей засудженого з його адвокатом стверджуючи, що дії захисника з надсилання матеріалів були несумісними з його обов’язками законного представника. Суд задовольнив цей запит, а оскарження цього рішення також не мело успіху.

Алтай звернувся до ЄСПЛ із заявою про порушення прав, але у Страсбурзі первинно відхилили скаргу, оскільки не було вичерпано національні засоби захисту. Тоді засуджений звернувся до національної комісії з питань компенсацій, яка постановила, що відмова передати матеріали для читання порушила його права, передбачені статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У заяві він також посилався на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і листування) Конвенції для подання скарги на те, що рішення про присутність посадової особи під час візитів адвоката порушило його право на конфіденційні консультації із захисником.

Вдруге Алтай поскаржився високим суддям на те, що ні він, ні його адвокат не могли ефективно брати участь у провадженні щодо обмеження його зустрічей з адвокатом, оскільки не було проведено жодного слухання і вони не змогли подати жодних аргументів проти заяви адміністрації в’язниці або запита прокурора.

ЄСПЛ констатував порушення статті 8 та ч. 1 ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції у зв’язку з тим, що не було проведене слухання, та присудив 2 тис. євро компенсації моральної шкоди.

З текстом релізу мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 124 (2019)
09.04.2019

Altay проти Туреччини (№ 2) (№ 11236/09)

Заявник, Mehmet Aytunç Altay, є громадянином Туреччини, який народився в 1956 році. Він відбуває вирок до довічного ув’язнення у в’язниці типу F м. Едірне (Туреччина).

Справа стосувалася рішення адміністрації в’язниці та судів про присутність посадової особи під час його консультацій зі своїм адвокатом.

У серпні 2005 року адміністрація в’язниці вирішила заборонити пану Altay, який був засуджений до довічного ув’язнення за спробу підірвати конституційний порядок, отримати посилку від його адвоката, яка містила книгу під назвою Globalisation and Imperialism( Küreselleş me ve Emperyalizm), журнал під назвою Rootless Anational Publication ( Köxüz Anasyonal Neş riyat ) та газету, Express International Sha la la (Express Enternasyonal Ş alala).

Суд з питань виконання покарань м. Едірне підтримав рішення в’язниці, оскільки матеріал не мав нічого спільного з правами на захист. Пан Altay висунув заперечення, але його апеляція була безуспішною.

У вересні того ж року в’язниця подала запит для отримання дозволу на присутність посадової особи під час зустрічей пана Altay з його адвокатом стверджуючи, що її дії щодо надсилання матеріалу були несумісними з її обов’язками законного представника. Суд з питань виконання покарань м. Едірне задовольнив запит. Пан Altay оскаржив це обмеження у 2008, 2010 та 2013 роках, але кожного разу не мав успіху.

У 2006 році Страсбурзький суд відхилив заяву пана Altay щодо заборони отримати книгу і періодичні видання постановивши, що він повинен спочатку вичерпати національні засоби судового захисту подавши заяву до Комісії з питань компенсацій. В 2016 році Комісія постановила, що відмова передати матеріали для читання порушила його права, передбачені статтею 10 (свобода вираження поглядів).

У цій заяві він посилався на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і листування) для подання скарги на те, що рішення від вересня 2005 року про призначення присутності посадової особи під час візитів адвоката порушило його право на конфіденційні консультації з адвокатом.

Відповідно до статті 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) він скаржився на те, що ні він, ні його адвокат не могли ефективно брати участь у провадженні щодо обмеження його зустрічей з адвокатом, оскільки не було проведено жодного слухання і вони не змогли подати жодних аргументів проти заяви адміністрації в’язниці або запита прокурора.

Порушення статті 8

Порушення статті 6§1 – у зв’язку з тим фактом, що не було проведене слухання

Справедлива сатисфакція: 2 000 євро (моральна шкода).

Автор новини: адвокат Дроздов Олександр Михайлович