Чи може суд порівнювати торговельні марки як пересічний споживач ?

Схожість торговельних марок є підставою для відмови у реєстрації або спору по визнанню свідоцтва недійсними. Адже реєстрація, тобто використання подібної торговельної марки, суперечить головній цілі ТМ – відрізняти товари та послуги одних осіб від інших.

У статті розглядаються підходи визнання схожості ТМ, а також хто повинен здійснювати порівняння: сторони, судді, споживачі чи експерти.

Критерії схожості торговельних марок

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (надалі – Закон) визначає, що не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема:

– з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію;

– торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на території України на підставі міжнародних договорів України;

– комерційними найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам.

Відповідно до пункту 4.3.2.6 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, що затверджені Наказом Держпатенту України № 116 від 28.07.95 (надалі – Правила), при встановленні схожості позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

Критерії схожості також описані в Методичних рекомендаціях з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг. Під час порівняння позначень береться до уваги загальне враження. Рекомендується звертати в першу чергу увагу на схожість позначень, а не на їх відмітність, оскільки саме схожі елементи призводять до змішування знаків. Описані основні елементи порівняння позначень (звукові, графічні та семантичні критерії схожості) з прикладами за такими з критеріями.

Як правило, суди при винесенні рішень, так і експерти при наданні висновків, посилаються на зазначені Правила та Методичні рекомендації.

Експерт або суд?