Стаття 17. Державні та місцеві гарантії

{Назва статті 17 в редакції Закону № 3614-VI від 07.07.2011 }

1. {Тимчасово, з дня набрання чинності Законом № 553-IX від 13.04.2020 до 1 січня 2021 року, не застосовуються норми абзацу першого частини першої статті 17 щодо визначення граничного обсягу надання державних гарантій - див. пункт 2 розділу II Закону № 553-IX від 13.04.2020} Державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі:

рішення Кабінету Міністрів України - для забезпечення виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов’язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб’єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов’язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб’єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України;

{Абзац другий частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законами № 293-IX від 14.11.2019 , № 1081-IX від 15.12.2020 }

міжнародних договорів України - для забезпечення виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України.

{Абзац третій частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 }

За дорученням Кабінету Міністрів України відповідні правочини щодо його рішень вчиняє Голова Боргового агентства України.

{Абзац четвертий частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 }

{Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3614-VI від 07.07.2011 , № 4318-VI від 12.01.2012 ; в редакції Закону № 2646-VIII від 06.12.2018 }

2. Місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням:

Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної міської, селищної, сільської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України, що належать до комунального сектору економіки міста, селища, села або Автономної Республіки Крим, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій;

{Абзац другий частини другої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3428-IX від 08.11.2023 }

відповідної обласної ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України, що належать до комунального сектору економіки, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури, відновлення та реконструкція об’єктів спільної власності територіальних громад або державної власності, що перебувають в управлінні обласних рад, обласних державних адміністрацій, або впровадження ресурсозберігаючих технологій, а також реалізацію проектів будівництва, реконструкції, капітального ремонту автомобільних доріг загального користування державного, місцевого значення.

{Частина друга статті 17 в редакції Закону № 2621-VIII від 22.11.2018 }

3. Державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом.

Правочин щодо надання державної (місцевої) гарантії оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повні найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і кредитора (у разі гарантування виконання зобов'язань за кредитним договором); обсяг кредиту (позики); обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права та обов’язки гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк дії гарантії.

{Абзац другий частини третьої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2646-VIII від 06.12.2018 }

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов’язань та порядок їх виконання; права, обов’язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов’язань; строк дії гарантії.

{Частину третю статті 17 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020 }

Обов’язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб’єктом господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором перед банком-кредитором.

{Частину третю статті 17 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020 }

Обов'язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії, крім державних гарантій на портфельній основі, є укладення договору між Борговим агентством України (відповідним місцевим фінансовим органом) та суб'єктом господарювання про погашення заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) за виконання гарантійних зобов'язань. Істотними умовами такого договору мають бути зобов'язання суб'єкта господарювання:

{Абзац частини третьої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законами № 293-IX від 14.11.2019 , № 1081-IX від 15.12.2020 , № 3428-IX від 08.11.2023 }

внести плату за надання державної (місцевої) гарантії;

надати майнове або інше забезпечення виконання зобов'язань за гарантією;

відшкодувати витрати державного (місцевого) бюджету, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань;

сплатити пеню за прострочення відшкодування зазначених витрат. Пеня нараховується у разі прострочення відшкодування зазначених витрат більше ніж 30 календарних днів з дня виникнення такого прострочення та за кожний день прострочення сплати заборгованості у національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день нарахування пені;

{Абзац дев'ятий частини третьої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2042-IX від 15.02.2022 }

надати гаранту права ініціювання дебетового переказу коштів з поточних/депозитних рахунків суб’єкта господарювання на користь гаранта.

{Абзац десятий частини третьої статті 17 в редакції Закону № 3278-IX від 27.07.2023 }

{Частина третя статті 17 в редакції Закону № 3614-VI від 07.07.2011 }