Булінг: юридичні аспекти захисту дитини

З початку 2019 року вперше в законодавстві України було введено поняття «булінг» та передбачено відповідальність за діяння, що є предметом булінгу.

Так, відповідно до п. 31 ст. 1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. №2145-VIII (далі – Закон), булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процессу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Користуйтеся консультацією: Булінг. Відповідальність

Також Законом визначені типові ознаки булінку, якими є:

1. систематичність (повторюваність) діяння;
2. наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
3. дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Винними у вчиненні булінгу можуть бути визнані учасники освітнього процессу, якими є:

- здобувачі освіти;

- педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;

- батьки здобувачів освіти;

- фізичні особи, які провадять освітню діяльність;

- інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти (ст. 52 Закону).

За вчинення булінгу передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, громадських робіт або виправних робіт (ст. 173-4).