Боротьбу з корупцією скасовано (на півроку)

Читайте статтю: Звикаймо: а ні я тобі, а ні ти мені!

У Прикінцевих положеннях нового Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. зазначено: цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності; визнати такими, що втратили чинність, Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції", Закон України "Про правила етичної поведінки".

Колись ми вже мали схожу правову ситуація, і вона так само була пов'язана з антикорупційним законодавством. Думаю, що хтось робить це навмисно – аби підірвати довіру до нових антикорупційних законів і до державної влади взагалі. А інші, в силу недостатньої юридичної освіченості, просто не приділяють цьому належну увагу.

Нагадаю про 2009 рік. Згідно з прикінцевими положеннями усіх трьох прийнятих тоді антикорупційних законів кожен з них набирав чинності з дня опублікування і вводився в дію з 1 січня 2010 року. Тоді це потрібно було владі для того, щоб продемонструвати Європі: мовляв, ми ратифікували антикорупційні конвенції та прийняли відповідні закони, які є вже чинними. Але вводити їх в дію влада не могла себе примусити, бо це здавалось їй, як самій собі відрізати корисливу руку. Тому і придумали тоді вперше цю юридичну формулу «набирає чинності з дня... та вводиться в дію з...».

Статтею 94 Конституції України визначається порядок набрання законами чинності, суворе дотримання якого дає змогу реалізувати принципи законності і правової визначеності, а у ч. 1 ст. 152 Конституції України йдеться про можливість визнання законів неконституційними, якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура набрання ними чинності.

У процес же набрання чинності розглядуваними законами Верховна Рада України у 2009 р. уперше включила такий елемент як введення їх у дію.

Але, по-перше, за такого підходу закони, які фактично відповідно до Конституції набули чинності, не набули обов’язкового характеру. Тобто, вони стали чинними, але не діючими. За логікою законодавця – «ні живе, ні мертве».

По-друге, упродовж півроку одночасно чинними стали два різні закони України – "Про боротьбу з корупцією" та "Про засади запобігання та протидії корупції", – які регламентували одні й ті самі суспільні відносини в антикорупційні сфері, але по різному.

По-третє, новими законами Особливу частину Кримінального кодексу України було доповнено п’ятьма новими статтями. Відповідно до ст. 4 КК України ці нові статті, незважаючи на згадані Прикінцеві положення, вже є складовою закону про кримінальну відповідальність, оскільки набули чинності на підставі Конституції України, і за вчинення передбачених ним злочинів особу можна притягнути до кримінальної відповідальності. Водночас нібито продовжували діяти статті 353, 358, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370 КК у попередній редакції (бо ж новий, «чинний» закон, не введено в дію).

Така правова невизначеність грубо порушує право громадян знати свої права і обов’язки, визначене ст. 57 Конституції.