Безоплатна приватизація земельної ділянки

Питання безоплатної приватизації земельної ділянки завжди було актуальним у суспільстві, адже цей процес дозволяє громадянам отримати у приватну власність земельні ділянки державної та комунальної власності в межах встановлених норм у безоплатному порядку.

Попри законодавчо гарантовану можливість, процедура приватизації земельної ділянки часто супроводжується складними бюрократичними процесами, необхідністю збору та подання численних документів, а також проходженням декількох етапів узгодження.

Загалом, якщо проаналізувати чинне законодавство, що регулює земельні правовідносини, в тому числі, і щодо процедури порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, то можна виокремити загальну та спрощену процедуру приватизації.

Якщо ж коротко окреслити дані поняття, то загальна процедура приватизації земельних ділянок характеризується тим, що особа, яка зацікавлена у безоплатному отриманні земельної ділянки, проходить повну процедуру починаючи з вибору місця розташування земельної ділянки, розробки та затвердження проекту землеустрою та присвоєння їй кадастрового номеру та закінчуючи державною реєстрацією права власності, в той час як спрощена процедура приватизації застосовується у тому випадку, коли земельна ділянка вже є сформованою і, фактично, особі залишається лише звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу земельної ділянки у приватну власність та, зрештою, зареєструвати власності на отриману земельну ділянку.

У даному матеріалі пропонуємо розглянути як загальну, так і спрощену модель приватизації земельної ділянки.

Слід почати з того, що процедура безоплатної приватизації земельної ділянки врегульована Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до положень ч.3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 4 зазначеної норми, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Отже, з наведеного слідує, що кожна особа має право безоплатно приватизувати одну земельну ділянку кожного виду цільового призначення (сільськогосподарського призначення, землі фермерського господарства, тощо). Однак, у даному контексті, варто зауважити на тому, що можливість приватизації земельної ділянки конкретного цільового призначення прямо залежить від того, чи допускає законодавство перебування земельної ділянки у приватній власності громадян.

Приміром, землі водного або лісогосподарського призначення належать до тієї категорії земель, які обмежені у цивільному обороті, тобто є такими, які, у більшості випадках, не можуть перебувати у приватній власності, а громадяни, у свою чергу, можуть користуватись такими земеьними ділянками лише на праві оренди, постійного користування, тощо.

Повертаючись до піднятої тематики, то слід зазначити, що повна процедура приватизації застосовується при отриманні земельних ділянок для ведення фермерського господарства, для особистого селянського господарства, для садівництва, будівництва і обслуговування житлових будівель, господарських будівель і споруд, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів (ч. 6 ст. 118, ст. 121 ЗКУ), а також у розмірі земельних часток (паїв) громадянами України, евакуйованими із зони відчуження, відселеними із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості (ст.1 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про соціальний та правовий статус осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС»).