Безкарна підробка доказів патрульною поліцією, чи будуть суди продовжувати закривати на це очі?

З часів розгляду «майданівських справ» постала глобальна проблема щодо здійснення контролю за повноваженнями суб’єктів владних повноважень, які причетні до оформлення матеріалів з порушень правил дорожнього руху (рапорти невідомого походження та сумнівного змісту, протоколи, складені без участі особи тощо).

Всі ці проблеми «підриву довіри» та неналежність таких матеріалів як доказів у справах були публічно визнані Вищою радою правосуддя, не одного суддю було звільнено з посади через умисні порушення таких суб’єктів владних повноважень, які без належних на те повноважень, без учасників дорожнього руху «творили докази» та надавали їх для розгляду, однак такі суб’єкти владних повноважень, незважаючи на те, що були фактично встановлені факти їх протиправної поведінки, не були притягнуті до відповідальності. Ті ж методи роботи подеколи застосовуються і новою патрульною поліцією.

Разом з тим, навіть після зміни Кодексу адміністративного судочинства особа позбавлена можливості захиститися від протиправних дій працівників патрульної поліції, оскільки прецедентна практика говорить про те, що «творіння доказів» навіть, якщо це є єдиною підставою для порушення справи, не може бути самостійним предметом спору, а такі докази мають визнаватися недопустимими у справах про адміністративне правопорушення.

На цьому моменті варто наголосити — визнання недопустимим доказом у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не має наслідком визнання протиправними дій працівника патрульної поліції, який, умисно перевищуючи свої повноваження, «створив докази», що стали підставою для порушення справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 20 КАС визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

У пункті 1 частини 1 статті 20 КАС передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини третьої статті 27 КАС, яка визначає виключну підсудність, підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Так, особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ встановлюються Главою 11 Розділу II КАС.

Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності віднесені даним Кодексом до окремих категорій термінових адміністративних справ (стаття 286 §2 Розділу II КАС).

Частиною 1 статті 286 КАС передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами

Тобто, норми чинного КАС передбачають право особи на оскарження не лише рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а, в тому числі, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.