Аналіз правових позицій ЄСПЛ, які можуть бути використані у 2019 році для вдосконалення процесуального законодавства

У прагненні вдосконалювати судову систему та процес суб’єкти законодавчої ініціативи часто керуються точковими проблемами, не усвідомлюючи при цьому негативного впливу пропонованих змін на картину в цілому. Утім, ще у 2006 році в Україні був запущений механізм, що дозволяє запозичати найкращі концепції та правила справедливого суду й навіть запобігати виникненню проблем на практиці.

ДАЙДЖЕСТ: 250 правових позицій ЄСПЛ у кримінальному провадженні: оновлена, систематизована добірка

Розкол у владі

Політики та експерти у своїх промовах полюбляють посилатися на європейські цінності та прагнення. Проте благі наміри, не будучи втіленими в життя, аж ніяк не сприяють покращенню, відновленню та оживленню суспільних відносин, що має вкладатись у справжнє розуміння поняття «реформування».

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виконання суддями цієї норми ч.2 ст.19 Основного Закону має одну особливість: при розгляді справ вони мають застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV). І ця особливість створює передумову розколу в українській владі.

Для ілюстрації цієї тези достатньо згадати сумнозвісне рішення Донецького апеляційного суду у справі №227/1505/18, яким фактично було схвалено продаж землі. В умовах земельного мораторію таке рішення було винесено на порушення закону й водночас у повній відповідності з рішенням ЄСПЛ від 22.05.2018 у справі «Зеленчук та Цицюра проти України». Цим рішенням існування мораторію було визнано порушенням конвенційних гарантій. Але, всупереч обов’язку країни запровадити певну форму земельного ринку, Верховна Рада продовжила існування стану правової невизначеності ще на один рік. До яких конфліктних ситуацій у судах (а можливо, і не тільки) це призведе у 2019 році — можна лише здогадуватися. Проте подібних нестиковок насправді чимало.

Говорячи про обов’язок державних органів реагувати на правові прецеденти ЄСПЛ, слід послатися на прямі норми закону №3477-IV, який під виконанням рішення цієї установи Україною розуміє не тільки виплату стягувачу відшкодування та вжиття інших заходів індивідуального характеру в разі програшу, а й ужиття певних заходів загального характеру.

Серед таких заходів (ч.2 ст.13 закону №3477-IV), спрямованих на усунення виявлених у Страсбурзі системних проблем та їх першопричин, варто виділити внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування й забезпечення юридичної експертизи законопроектів. З урахуванням цього слід розглянути знакові для українського судочинства рішення ЄСПЛ, винесені в минулому році. Вони містять правові висновки, які вказують справді європейський шлях розвитку для українського законодавства.

Узгоджувати графіки

Відмова суду перенести засідання за клопотанням адвоката, що брав участь в іншому процесі, та розгляд справи без захисника є порушенням ст.6 (право на справедливий суд) конвенції. Такого висновку дійшов Євросуд у справі «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06).

Адвокат Александра Бартаї не зміг узяти участі в судовому засіданні, тому що в цей самий час був залучений до іншого слухання. Захисник