Альтернативна (невійськова) служба під час мобілізації

Проаналізувавши діюче законодавство України щодо питання альтернативної служби під час мобілізації, можна побачити законодавчу прогалину, бо не існує окремного нормативного документу, який би регулював це питання.

Так, існує Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12 грудня 1991 року № 1975-XII (надалі по тексту - Закон) та видана на його основі Постанова КМУ «Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 10 листопада 1999 р. №2066 (надалі по тексту - Постанова). Але відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, цей документ регламентує альтернативну службу під час строкової військової служби. А в умовах воєнного чи надзвичайного стану законодавцем можуть встановлюватися окремі обмеження прав громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. Однак, поки що жодних обмежень за період війни не встановлено.

На що ж посилатися особам, які б хотіли скористатися таким правом?

Відповідь проста - на Конституцію України, адже норми Конституції України є нормами прямої дії (ч.3 ст. 8 Конституції України), тобто не потрібен окремий нормативно-правовий документ, який би окремо реалізовував дію положень Конституції України.

Частиною 4 ст. 35 Конституції України встановлено, що у разі, якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Як можна реалізувати своє право, адже, не існує окремої норми, яка б розкривала механізм реалізації цього права?

Для цього ми зможемо скористатись аналогією права, яка описана у Положенні Про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженою Постановою КМУ «Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу".

Відповідно до розділу 2 Положення, для заміни військової служби альтернативною, необхідно подати заяву у довільній формі із зазначенням мотивів неможливості проходження військової служби. До заяви додаються документи, що підтверджують істинність його релігійних переконань, копія документа про освіту та довідка з місця роботи/навчання та обов'язково - копія паспорту. Така заява подається до місцевої державної (військової) адміністрації та органу ТЦК та СП (військкомат) за місцем обліку.

Адепти яких релігійних організацій можуть вимагати альтернативну службу?

Адвентисти-реформісти, адвентисти сьомого дня, Євангельські християни, євангельські християни-баптисти, покутники, свідки Єгови, харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами), християни віри євангельської (та церкви, прирівняні до них, згідно із зареєстрованими статутами), християни євангельської віри, товариство Свідомості Крішни (перелік встановлений у останньому розділі Положення).

Судова практика