Збройна агресія Російської Федерації проти України, що розпочалась в лютому 2014 року, спричинила численні негативні наслідки для учасників цивільних відносин, в тому числі завдання їм майнової та моральної шкоди. Через це та з огляду на специфіку деліктних правовідносин, що виникли внаслідок застосування РФ збройної сили проти України, перед юристами постало чимало питань про юрисдикцію та підсудність справ про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії, порядок відшкодування цієї шкоди, ефективні способи захисту прав у спірних правовідносинах та інші питання.
Спираючись на концепцію функціонального (обмеженого) імунітету представники правозахисної організації «Всеукраїнський громадський рух «Сила права» (учасником якої з початку її діяльності є автор даної публікації), обрали судову форму захисту прав потерпілих від збройної агресії РФ (фізичних осіб) у межах цивільного судочинства України.
У зв’язку з цим, в результаті діяльності команди правозахисної організації «Всеукраїнський громадський рух «Сила права», ще з 2015 року в Україні почала формуватись позитивна судова практика у цивільних справах про захист прав потерпілих від збройної агресії РФ (https://sila-prava.org/uk/klyuchovi-dosyagnennya-ta-sudova-praktika/), а саме:
- у справах окремого провадження за заявами потерпілих (фізичних осіб), заінтересовані особи: РФ, Міністерство соціальної політики України, про встановлення юридичних фактів, обумовлених збройною агресією РФ проти України (в тому числі, юридичних фактів вимушеного переселення, поранення, каліцтва та інших травм, перебування у полоні, незаконного позбавлення волі);
- у справах позовного провадження за позовними заявами потерпілих (фізичних осіб) до РФ про відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ проти України.
Опускаючи деталі про численні перешкоди на складному шляху судового захисту прав потерпілих від збройної агресії РФ (безпідставні повернення заяв, закриття проваджень, відмови в задоволенні заяв тощо), що розпочався в 2015 році та триває нині, слід зазначити, що загалом, завдяки наполегливим зусиллям команди правозахисної організації «Всеукраїнський громадський рух «Сила права», на користь потерпілих від збройної агресії РФ судами України було прийнято понад тисячу рішень у справах зазначених категорій.
Однією з проблем, що виникала перед судами при розгляді справ зазначених категорій та неоднаково ними вирішувалась, була проблема судового імунітету Російської Федерації та застосування положень статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. №2709-IV. В цьому контексті, варто зауважити, що у жодній справі зазначених категорій в судах загальної юрисдикції належним чином повідомлена через Посольство РФ в Україні (Повітрофлотський проспект, 27, м. Київ, 03049) держава РФ не забезпечувала участі свого представника та не висловлювала будь-якої позиції за заявами.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. №2709-IV, пред’явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Посилаючись на відсутність згоди Російської Федерації на пред’явлення до неї позову та залучення Російської Федерації до участі у справі як відповідача, окремі суди або закривали провадження у справі (з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), або відмовляли в задоволенні пред’явлених вимог. При цьому, в окремих випадках суди направляли запити до посольства РФ в Україні щодо згоди або незгоди про розгляд судом України відповідної цивільної справи та зупинення провадження у справі до надходження відповіді на нього.
14.04.2022 р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду було прийнято по суті історичну постанову у справі №308/9708/19, провадження №61-18782св21, за позовом Реготун Надії Юріївни, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей Реготуна Тараса Олеговича та Реготун Анастасії Олегівни, до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ проти України (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1270169/). Прийняттю цієї постанови передувала кропітка та професійна робота команди правозахисної організації «Всеукраїнський громадський рух «Сила права» з підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів у справі №308/9708/19, та загалом з представництва інтересів сторони позивача на всіх стадіях судового процесу в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, Закарпатському апеляційному суді та Верховному Суді.
Цією постановою Верховного Суду, що є визначальною для подальшої судової практики розгляду судами України справ за позовами до РФ про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ проти України, було сформульовано висновок щодо відсутності судового імунітету у РФ, як держави-агресора, у справах про відшкодування шкоди.
Блог