В цій статті Сергій Клюца, адвокат, партнер Crowe Mikhailenko, Київ (kliutsa@crowe.com.ua) розповість про Аграрні ноти, як новий фінансовий інструмент, здійснить їх юридичний аналіз та опише їхнє практине значення.
Вступ
Аграрний сектор України є одним із ключових драйверів нашої економіки, забезпечуючи значну частку валового внутрішнього продукту (ВВП) і експортних надходжень. Завдяки родючим ґрунтам і сприятливому клімату, Україна посідає провідні позиції на світових ринках зернових, олійних культур і продуктів харчування. Проте стійкий розвиток агросектору залежить від здатності забезпечувати доступ до фінансування, що є значним викликом для більшості малих та середніх фермерських господарств в нашій країні.
Незважаючи на високий потенціал аграрного сектору, агровиробники в Україні стикаються з численними фінансовими проблемами: обмежений доступ до кредитування, недостатній розвиток фінансових інструментів, низька ліквідність малого та середнього бізнесу. Ці виклики гальмують розвиток аграрного бізнесу, знижують його конкурентоспроможність і обмежують можливості інтеграції у світові фінансові та товарні ринки.
Для вирішення цих проблем, був прийняття Закону України №3586-IX «Про аграрні ноти», який запроваджує новий фінансовий інструмент — аграрну ноту, яка покликана усунути обмеження існуючих механізмів фінансування, наприклад, векселів та аграрних розписок. Серед основний переваг аграрної ноти: розширений перелік заставного майна, включаючи продукцію переробки; покращена прозорість фінансових операцій завдяки електронному формату; спрощений обіг документів та можливість зменшення витрат на роботу з таким інструментом через скасування потреби залучати нотаріуса.
Закон також створює правові передумови для інтеграції українського аграрного ринку в міжнародну фінансову систему. Використання депозитарної системи для обліку нот та їх інтеграція з міжнародними ринками капіталу відкривають нові можливості для залучення інвестицій, зокрема на вторинному ринку аграрних нот чи торгів аграрними нотами на організованому ринку.
Таким чином, прийняті законодавчі зміни закладають основу для довгострокового розвитку фінансової інфраструктури в агросекторі України. З 01 січня 2025 року має розпочати функціонування електронна система Реєстру аграрних нот, і з огляду на офіційні повідомлення Національного депозитарію України зупинення роботи інших державних реєстрів через хакерську атаку не повинне вплинути на зазначену процедуру. Втім, на момент написання цієї статті зареєструватися для роботи у відповідному реєстрі не вдалося, а публічна частина даних реєстру показує відсутність виданих аграрних нот – а тому посаток реального застосування цього інструменту залишається під питанням. .
Еволюція фінансових інструментів в агросекторі
Найпоширенішим фінансовим інструментом в економіці України вцілому та в роботі агробізнесу зокрема ще донедавна був вексель – неемісійний цінний папір, що встановлює безумовне зобов’язання сплатити зазначену у ньому суму коштів - і опціонально може передбачати додатково сплату відсотків на таку суму.
Втім, через зловживання з цим інструментом, Україна послідовно здійснює політику обмеження його застосування. Юридичні обмеження на видачу векселя лише у якості плати за поставлені товари, роботи та послуги істотно звузили сферу його застосування для кредитування. Формалізовані процедури опротестування векселю дають підстави для оскарження виконавчих документів на його підставі, що значно ускладнюють процедури примусового стягнення заборгованості за векселем в позасудовому порядку.
Облігації як емісійний цінний папір також досить тривалий час доступні для фінансування агросектору, поте через недостатній розвиток фондового ринку України вкрай рідко застосовуються в нашій країні. Втім, такий інструмент не передбачає механізму стягнення в позасудовому порядку, що з огляду на ефективність роботи українських судів робить його ще менш привабливим для інвесторів.
Жоден з наведених інструментів не надає кредиторам права на задоволення їх вимог за рахунок майна боржника переважно над іншими кредиторами.
Таке право виникає на підставі договорів застави та вимагає його реєстрації у відповідному державному реєстрі, позасудове стягнення за такими договорами істотно ускладнене.
Вирішити проблеми наведених інструментів мало прийняття в 2012 році Закону України №5479-VI «Про аграрні розписки», яким запроваджений аграрні розписки як новий інструмент, що поєднує в собі безумовне зобов’язання та його забезпечення заставою майбутнього врожаю, а після його збирання – заставою зібраної продукції. Проте, залучення для операцій з цим інструментом послуг нотаріусів, а також невдале правове регулювання питань оподаткування операцій з цим інструментом також істотно обмежило його застосування. Ще більшого удару репутації цього інструменту завдали прецеденти ухилення від виконання зобов’язань за ним боржниками, які переоформили оренду землі на формально незалежну, але фактично пов’язані компанії, в результаті чого продовжили аграрне виробництво через нову компанію залишивши попередній борги за аграрною розпискою.
Блог