Адміністративне затримання органами внутрішніх справ: що потрібно знати

Конституція України гарантує: кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника (ч. 4 ст. 29).

Разом з тим, не дивлячись на вказану вище Конституційну норму, а також відпрацьований роками механізм, доволі розповсюдженими є випадки порушення гарантованих Основним Законом нашої країни прав і свобод людини та громадянина під час адміністративного затримання.

Тож звернімося до основних аспектів адміністративного затримання.

Перш за все, зауважимо, що нормативно-правову основу адміністративного затримання органами внутрішніх справ на даний час складають:

– Кодекс України про адміністративні правопорушення;

– Закони України «Про міліцію» (втрата чинності з 7 листопада 2015 року), «Про Національну поліцію» (№ 580-VIII від 02 липня 2015 року) та «Про безоплатну правову допомогу» (№ 3460-VI від 02 червня 2011 року);

– Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ України (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 4 жовтня 2013 року № 950);

– наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань» від 28 квітня 2009 року № 181;

– Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363).

По-друге, покроково розкриємо саму процедуру такого затримання. Так, частиною 1 статті 261 КУпАП визначено, що адміністративне затримання особи допускається з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.