Адміністративна відповідальність за порушення ПДР. Чи є справедливість?

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 7 липня 2016 року № 1446-VIII посилена відповідальність водіїв за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В пояснювальній записці до Закону на обґрунтування такого рішення приводились жахливі цифри кількості ДТП та загиблих в них осіб за 2015 рік. Для вирішення цієї проблеми, на думку авторів законопроекту було запропоновано, дослівно: «одним з найпростіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог правил дорожнього руху є розроблення системи їх ефективного покарання та посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння»[1]. Що в свою чергу на думку авторів законопроекту: «сприятиме підвищенню дисципліни водіїв і рівню безпеки на дорогах та, як наслідок, зменшенню кількості ДТП в Україні»[2]. Однак в даному випадку можна сказати: «простота гірша за крадіжку».

Дуже прикро, що автори законопроекту врахували дані тільки за 2015 рік та не зробили детальний аналіз статистичних даних щодо ситуації на українських автошляхах. Не виявили увесь комплекс причин та умов аварійності. Виглядає такий підхід не дуже професійно і складає враження якоїсь не організованої «кавалерійської атаки». Вважаю, що таким чином не вирішити проблему аварійності на дорогах.

До вашої уваги наведу лише незначну частину статистичних даних, щодо стану аварійності в України. З повними даними можна ознайомитись на сайті Управління безпеки дорожнього руху[3].

Якщо уважно ознайомитись із статистичними даними, то видно, що посилення санкцій за порушення ПДР та керування автотранспортом у стані алкогольного сп’яніння майже не вплинули на стан аварійності на автошляхах України, а незначне зменшення кількості ДТП та загиблих у 2016-2017 роках пояснюється тим, що АРК, значна частина Луганської та Донецької області окуповані і інформація з цих регіонів не враховується. Крім того, із-за перевищення швидкості щороку гине на порядок більше людей ніж із-за керування у нетверезому стані. Однак чомусь забувається про те, що усі Правила дорожнього руху кажуть «написані кров’ю» та приділяють особливу увагу деяким порушенням ПДР.

Тобто, статистика підтверджує хибність шляху підвищення санкцій за порушення ПДР, який очевидно не дає бажаного результату. І не може дати, оскільки основними причинами аварійності все ж таки залишається поганий стан доріг, огидна організація дорожнього руху, повна відсутність профілактичної роботи в навчальних закладах усіх рівнів, автотранспортних підприємствах, відсутність належного технічного контролю за автотранспортом, тощо.

До того підвищення санкцій за вчинення порушень ПДР без належного механізму виконання постанов суду про накладення адміністративних стягнень майже зводиться до «0». Який сенс в величезних штрафах які не платяться та в позбавленні прав на керування яких особа і так не має. До речі дуже б цікаво було б побачити статистичні дані щодо виконання постанов по справам про адміністративні правопорушення за ст. 130 КпАП України та іншим.

Нещодавно колега підняла таке питання: «особа тричі притягалась до адмін. відповідальності за ст. 130 КпАП України, але продовжує керувати автомобілем, знов і знов на цю особу складають адмін. протоколи, однак це не її зупиняє. Прав на керування вона позбавлена, автомобілем керує за довіреністю, не працює, штрафи не платить. Що можна зробити?». Відповідь – «проста», як і логіка законопроекту про посилення відповідальності – нічого.