6. ФАКТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПОЗОВУ

Відповідно до приписів п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява, серед іншого, повинна містити викладення фактичних та правових підстав позову, тобто викладення позивачем / третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, юридично значущих обставин та нормативно-правового обґрунтування, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб’єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та наводить відповідне правове і фактичне обґрунтування необхідності в його судовому захисті.

Від «якості» наповнення позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог і повноти їх обґрунтування залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство суворо не конкретизує матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не юридично значущими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення позовної вимоги по суті.

Звертаючись до суду і реалізуючи принцип диспозитивності господарського судового процесу, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред’явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Зі свого боку суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінку заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснює суд, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та підстав (юридичних фактів і чинного нормативно-правового регулювання спірних правовідно- син), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого по- зову (індивідуалізуючи ознаки позову), є його предмет, підстава і сторони.

Зокрема, підставу позову складають фактичні та правові об- ставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки, а також відповідне нормативно-правове регулювання на момент виникнення (розвитку) спірних правовідносин.

Фактична підстава позову — це юридичні факти, на яких ґрун- туються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову — це посилання в позовній заяві на за- конодавчі, підзаконні нормативно-правові акти та/або локальні акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, господарський процесуальний закон не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування.

При цьому потрібно розуміти, що неповнота, навіть очевидна з погляду професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, у тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу надалі (див. постанову Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 320/14843/23). Проте така неповнота в обґрунтуванні заявлених позовних вимог надалі, якщо не буде усунута позивачем на наступних стадіях судового розгляду, може стати підставою у відмові в їх задоволенні через недоведення за- явленого позову.