ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа №803/20/18
касаційне провадження № К/9901/60644/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 (суддя Плахтій Н.Б.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 (головуючий суддя - Довга О.І., судді - Затолочний В.С., Улицький В.З.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Демидівський консервний завод» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Демидівський консервний завод» (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0008441405, №0008461401, №0008471401, №0008451401.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ТОВ «Агроімпекс», ПАТ «Макрохім», ТОВ «Арго-Р», ТОВ «УкрзахідСтімекс», СГ ТОВ Бізнес-центр «Софія-Шанс». Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Підприємства, підтверджуються первинними документами на придбання та оприбуткування сировини та матеріалів, документами на виготовлення готової продукції та її подальшу реалізацію покупцям, здійсненими в повному обсязі розрахунками, які були надані під час перевірки, а тому висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Позивач вважає безпідставним нарахування йому контролюючим органом штрафних санкції, передбачених Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 (далі - Указ №436/95) з підстав необґрунтованості висновків акта перевірки щодо порушення ним пунктів 3.1, 3.4 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення №637) щодо проведення платником касової операції (видача готівки з каси), оформленої касовим ордером без подання одержувачем коштів платіжних документів, які б згідно із законодавством України підтверджували факти продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 19.02.2018 позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 04.09.2017 №0008441405. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставне нарахування контролюючим органом штрафних санкції Підприємству в сумі 4000,00 грн згідно Указу №436/95, оскільки операція з видачі готівки з каси оформлена позивачем видатковим касовим ордером від 06.11.2017 №154 на суму готівки 4000,00 грн, що містить всі необхідні реквізити, передбачені пунктом 3.4 розділу 3 Положення №637.
Відмовляючи в іншій частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом правомірно збільшено платнику грошові зобов`язання з податку на прибуток на суму 323924,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 46384,25 грн, з податку на додану вартість на суму 239043,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 59760,75 грн, а також зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 12563,00 грн по господарських операціях з наведеними вище контрагентами, оскільки належними та допустимими доказами у справі не підтверджено списання сировини та матеріалів на загальну суму 754067,28 грн, що, в свою чергу, виключає право позивача на включення їх до витрат операційної діяльності та, відповідно, до зменшення об`єкту оподаткування податком на прибуток. Суд зазначив, що позивачем не підтверджено факт поставок товарно-матеріальних цінностей від зазначених вище контрагентів, а збиток, отриманий як перевищення виробничої продукції над доходами від її реалізації, у розмірі 25601,00 грн не є витратами, що пов`язані із веденням господарської діяльності, а тому, відповідно, і податок на додану вартість, нарахований при їх придбанні не може бути пов`язаний із веденням господарської діяльності.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.07.2018 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2017 №0008461401, №0008471404, №0008451401, та ухвалив нове судове рішення в цій частині, яким визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0008461401, №0008471404, №0008451401. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позовні вимоги у визначені судом частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що платником правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а придбані матеріальні цінності були використані платником у його подальшій господарській діяльності. Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що уся сировина та матеріали, придбані позивачем у вказаних вище контрагентів, були використані при виготовленні Підприємством продукції в межах затверджених норм, що підтверджується накладними-вимогами типової форми М-11, з огляду на що доводи контролюючого органу про списання сировини та матеріалів без підтверджуючих документів є безпідставними. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині безпідставного притягнення платника до відповідальності відповідно до Указу №436/95 за мотивами, викладеними у рішенні суду першої інстанції.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 134.1 статті 134, статті 135, пункту 138.2 статті 138, пункту 137.1 статті 137, пункту 139.1 статті 139, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 3.1, 3.4 розділу 3 Положення №637, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
У доводах касаційної скарги відповідач стверджує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою не підтвердження платником списання ним сировини та матеріалів за 2014 рік на загальну суму 46292,43 грн, за 2015 рік на загальну суму 707774,85 грн з підстав відсутності актів списання сировини і матеріалів, актів псування, актів огляду зіпсованих матеріалів, інвентаризаційних описів, які підтверджують факти відсутності (псування) товарів, фото звітів, документів в підтвердження вивозу та утилізації зіпсованих товарів і розбитого посуду. Скаржник посилається на непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав відсутності деяких первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача необхідної кількості транспортних засобів, трудових ресурсів, матеріальних активів, не встановлення походження товару, наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб ПАТ «Макрохім»: від 09.06.2015 №32015100000000 (за ознаками правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України), від 27.11.2015 №42015220000001018 (за ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України), №32016100110000027 (за ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України), №12015100060005895 (за ознаками правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України). Скаржник доводить, що ним правомірно нараховано позивачу штрафні санкції, передбачені Указом №436/95, оскільки платником операція з видачі готівки з каси не оформлена відповідно до вимог Положення №637.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.09.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 31.01.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов наступних висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання податкового, валютного законодавства, з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 17.07.2017 №6534/14-01/36541208.
Не погодившись з висновками, викладеними контролюючим органом у вказаному акті перевірки, платник подав свої заперечення до акту від 27.07.2017 №8, за результатами розгляду яких було призначено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань, що становить предмет заперечення, за наслідками якої складено акт від 21.08.2017 №8600/14-01/36541208 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
статті 1, пункту 2 статті 3, частини восьмої статті 4, пункту 6 статті 8, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88), пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87 (далі - П(С)БО №1), підпунктів 14.1.36, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 21293,00 грн;
статті 1, пункту 2 статті 3, частини восьмої статті 4, пункту 6 статті 8, пунктів 1, 2 статті 9 Закону №996-XIV, пункту 2 Положення №88, пункту 3 П(С)БО №1, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 (далі - П(С)БО №9), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - П(С)БО №15), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО №16), статей 22, 23, підпунктів 14.1.36, 14.1.231, 14.1.257, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 302631,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 138387,00 грн, за 2016 рік в сумі 164244,00 грн;
статей 22, 23, підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 251606,00 грн;
Сервисы для юристов