ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 640/3541/21
адміністративне провадження № К/990/30260/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року (суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року (колегія у складі суддів Єгорової Н.М., Федотова І.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» (Національна асоціація адвокатів України) в особі Ради адвокатів України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , Міністерства юстиції України, Державної регуляторної служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Ради адвокатів міста Києва, Ради адвокатів Вінницької області, Ради адвокатів Волинської області, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Ради адвокатів Донецької області, Ради адвокатів Житомирської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Ради адвокатів Запорізької області, Ради адвокатів Івано-Франківської області, Ради адвокатів Київської області, Ради адвокатів Кіровоградської області, Ради адвокатів Луганської області, Ради адвокатів Львівської області, Ради адвокатів Миколаївської області, Ради адвокатів Одеської області, Ради адвокатів Полтавської області, Ради адвокатів Рівненської області, Ради адвокатів Сумської області, Ради адвокатів Тернопільської області, Ради адвокатів Харківської області, Ради адвокатів Херсонської області, Ради адвокатів Хмельницької області, Ради адвокатів Черкаської області, Ради адвокатів Чернівецької області, Ради адвокатів Чернігівської області, про визнання протиправним і скасування Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затверджений рішеннями Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26, від 06 квітня 2013 року №111, від 01 червня 2013 року №149, від 27 липня 2013 року №184, від 27 вересня 2013 року №220, від 04-05 липня 2014 року №76, від 26 лютого 2016 року №66, від 23 квітня 2016 року №117, від 08 квітня 2017 року №64, від 05 серпня 2017 року №187, від 22 вересня 2017 року №190, від 02 червня 2018 року №93, від 25 липня 2018 року №109, від 13 грудня 2018 року №218, від 14 грудня 2018 року №228, від 14 лютого 2019 року №20, від 21 вересня 2020 року №83 (далі - Порядок).
Звертаючись до суду із цим позовом в порядку, передбаченому статтями 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач мотивував свої вимоги тим, що розцінює оспорюваний Порядок (з урахуванням внесених до нього змін) як регуляторний акт, до якого має бути застосовано процедуру, передбачену Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Крім цього, вважає, що спірний Порядок має статус також і нормативно-правового акта. На переконання позивача, згаданий Порядок було прийнято з порушенням статей 5, 6, 7, 8, 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», його положення містять норми дискримінаційного характеру та суперечать законам України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Заяв про зміну предмета чи підстав позову в порядку, визначеному статтею 47 КАС України, позивач до суду не подавав. Суд першої інстанції питання про це не вирішував.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Місцевий адміністративний суд мотивував свої висновки тим, що оспорюваний Порядок є нормативно-правовим актом у розумінні пункту 18 частини першої статті 4 КАС України. Водночас зазначив, що Рада адвокатів України як видавник цього акту не підпадає під визначення регуляторного органу в розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та не віднесена до кола суб`єктів, акти яких підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів», ба більше, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає такого обов`язку. Сам Порядок не володіє сукупністю всіх необхідних ознак, притаманних регуляторним актам. Із цих міркувань суд критично оцінив доводи позивача про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного Порядку вимог названих нормативно-правових актів.
Відхиляючи доводи позивача про протиправність пункту 4.17 Порядку, суд першої інстанції керувався тим, що, оспорюючи цей пункт у межах розглядуваної справи, ОСОБА_1 фактично ставить перед судом питання здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №826/16854/14, що перебуває поза межами повноважень суду під час розгляду цієї адміністративної справи.
Стосовно тверджень позивача про невідповідність пункту 3.1.6 Порядку пункту 6 частини другої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд першої інстанції зауважив, що зазначений Закон визначає обов`язок адвоката підвищувати свій професійний рівень та виконувати рішення органів адвокатського самоврядування, зокрема в частин сплати щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, тому внесення до Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ) інформації про сплату відповідно до вимог цього Закону адвокатом внесків та про підвищення ним кваліфікації, не суперечить вимогам пункту 6 частини другої статті 17 згаданого Закону.
Відповідаючи на доводи позивача про незаконність пункту 3.1.5 Порядку, суд дійшов висновку, що встановлення обов`язкового зазначення в ЄРАУ інформації про зупинення та поновлення права на заняття адвокатською діяльністю в хронологічній послідовності передбачено пунктом 5 частини другої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тому не суперечить їй. Суд вважав, що внесення до ЄРАУ інформації, що стосується притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, є об`єктивно необхідним для вирішення в майбутньому можливих питань про повторне притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, зокрема з підстав повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку, що свідчить про обґрунтованість, розсудливість та пропорційність рішення про затвердження такої норми в пункті 3.1.5 Порядку.
Відхиляючи доводи позивача про невідповідність пунктів 3.6 та 3.7 Порядку вимогам статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд першої інстанції виходив з того, що частина шоста указаної статті, яка визначає повноваження Ради адвокатів України щодо затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, надає відповідачу дискреційні повноваження щодо визначення в цьому Порядку випадків коли відомості про адвокатів не підлягають внесенню до ЄРАУ, а також дій посадових осіб органів самоврядування адвокатури щодо вилучення таких відомостей у випадку встановлення фактів про їх внесення до ЄРАУ та повідомлення про такі факти до дисциплінарного органу для прийняття відповідного рішення. За висновком суду, зазначені пункти Порядку не суперечать статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), при цьому, суд урахував, що у справах №826/1765/18 та №640/2600/19, на які послався позивач, таких обставин не встановлено.
Стосовно доводів позивача про те, що пункт 4.6.5 Порядку суперечить статті 2 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання» і статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд першої інстанції зауважив, що факт видачі чи невидачі адвокату трансферного витягу жодним чином не перешкоджає позивачу в реалізації наданого йому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зокрема статтею 2 цього Закону, права на свободу пересування та вільного вибору місця проживання, оскільки стосується питань внесення до ЄРАУ запису про зміну адреси його робочого місця з одного регіону на інший. Не вбачав суд і порушення визначених статтею 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» принципів та засад адвокатської діяльності.
У частині посилань позивача на незаконність пункту 4.6.6 Порядку, суд зауважив, що ОСОБА_1 не надав доказів застосування до нього положення цього пункту, а саме доказів порушення дисциплінарного провадження проти позивача і його звернення за отриманням трансферного витягу.
Суд критично оцінив твердження позивача про дискримінаційний характер оскаржуваного Порядку, оскільки позивач не обґрунтував, в чому саме це виражається, водночас під час розгляду справи суд таких обставин не встановив.
Суд також відхилив доводи позивача про невідповідність оскаржуваного Порядку вимогам Закону України «Про публічні електронні реєстри» та зазначив, що з урахуванням часу прийняття цього Закону - 18 листопада 2021 року, його положення не регулюють правовідносин, пов`язаних з веденням ЄРАУ, з метою правового регулювання яких відповідач затвердив указаний Порядок.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення місцевого адміністративного суду, повною мірою погодився з його висновками.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року і направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень позивач зазначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Сервисы для юристов