ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 640/22655/19
адміністративне провадження № К/990/33164/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/22655/19
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року, ухвалене у складі головуючого судді Чудак О.М.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів: Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. В листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 22.10.2019 №1172ц про звільнення позивачки з посади заступника начальника Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури;
1.2. поновити позивачку на посаді заступника начальника Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 23.10.2019;
1.3. стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2019 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що оскаржуваний наказ про звільнення прийнято всупереч положенням Конституції України, міжнародним договорам, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших норм міжнародного права, практиці Європейського суду з прав людини та чинному законодавству України, оскільки відсутні передбачені Законом підстави звільнення, порушено принцип правової визначеності.
2.1. Так, що він виданий на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), яка передбачає звільнення у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Однак, Генеральна прокуратура не перебуває в стані припинення, що фактично свідчить про не настання події, з якою пов`язано застосування вказаних положень.
2.2. Позивачка вважає, надання Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) дозволу кадровим комісіям під час проведення атестації брати до уваги не перевірені матеріали (анонімну інформацію) стосовно прокурора порушує принцип незалежності прокурорів та суперечить статті 62 Конституції України.
2.3. Також акцентує увагу на тому, що обіймаючи посаду заступника начальника управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, не виконувала повноваження прокурора, передбачені статті 3 Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) і Законом № 1697-VII, а отже, не мала статусу прокурора. У розумінні пункту 8 частини першої статті 3 КПК України позивачка виконувала обов`язки керівника органу досудового розслідування, службове становище і процесуальний статус якого, з огляду на приписи статей 36 і 39 КПК України, статей 22-26 Закону № 1697-VII, відрізняються від правового статусу прокурора. За наведених обставин, на переконання позивачки, питання подальшого її перебування на посаді мало вирішуватися в інший спосіб, аніж звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, адже вказаний порядок визначено для звільнення прокурорів під час проведення їхньої атестації.
2.4. Крім того, на думку позивачки відповідач при її звільненні недотримався гарантій, передбачених, зокрема, статтями 40, 49-2 КЗпП.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Позивачка з 1998 року працювала в органах прокуратури, з 07.06.2016 - заступник начальника управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
4. У зв`язку з набранням 25.09.2019 чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019 (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до Офісу Генерального прокурора обласних прокуратур чи окружних прокуратур, позивачка до 15.10.2019 мала подати Генеральному прокурору заяву, форма якої затверджена Додатком 2 до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221), про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора обласних прокуратур чи окружних прокуратур та про намір пройти атестацію.
5. Наказом Генерального прокурора від 22.10.2019 № 1172ц, керуючись статтею 9, пунктом 2 частини 2 статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 23.10.2019.
6. Уважаючи рішення про звільнення незаконним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Сервисы для юристов