ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 804/5734/16
адміністративне провадження № К/9901/3358/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України)
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року (Суддя: Турлакова Н.В.),
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 року (Судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.),
у справі № 804/5734/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України,
Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС у Дніпропетровській області, відповідач-2), в якому, враховуючи зменшення позовних вимог, просило суд:
-визнати неправомірною бездіяльність СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську щодо не вчинення дій по здійсненню на користь ПАТ «Південний ГЗК» автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року у сумі 4 316 588,34 грн;
-зобов`язати СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - ГУ ДКС у Дніпропетровській області, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету на рахунок ПАТ «Південний ГЗК» за квітень 2016 року у сумі 4 316 588,34 грн (а. с.4-10, 93-95).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 року адміністративний позов задоволено (а.с. 108-111, 150-152).
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс великих платників ДФС звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на вимоги п. 200.10, 200.21 статті 200 ПК України зазначив, що за заявленою позивачем в декларації з податку на додану вартість від 20.05.2016 року № 9081707265 суми бюджетного відшкодування за квітень 2016 року в загальному розмірі 98 801 186 грн, позивачеві відшкодовано 94 484 597,66 грн. Однак, залишалась не відшкодованою сума податку на додану вартість в розмірі 4 316 588,34 грн, оскільки листами від 28.07.2016 року № 52-70/6172, від 28.07.2016 року № 52-70/6173 позивач відмовив у наданні документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентами від 01.07.2016 року № 12714/10/28-01-51-03, від 12.07.2016 року № 13568/10/28-01-51-03. До того ж, відповідачем видано наказ № 68 від 04.11.2016 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Південний ГЗК» та за результатами її проведення складено акт перевірки з висновками про не підтвердження формування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року. Враховуючи викладене, відповідач просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.
В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу, позивач, заперечуючи проти доводів касаційної скарги просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, обґрунтовуючи правом позивача на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року, оскільки рішення про невідповідність платника визначеним у пункті 200.19 статті 200 ПК України критеріям контролюючим органом не приймалося. Також позивач зазначив і на тому, що сума завищення бюджетного відшкодування, встановлена за результатами проведеної відповідачем на виконання наказу від 04.11.2016 року № 68 перевірки, результати якої оформлені актом перевірки від 16.12.2016 року № 18/28-01-51-02/00191000 і знайшли своє відображення в податковому повідомленні-рішенні від 05.01.2017 року № 0000025102 (форми «В1»), прийнятому за її наслідками, відмінна від суми, яка є заборгованістю з податку на додану вартість за квітень 2016 року перед ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.05.2016 року ПАТ «Південний ГЗК» подано до СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 № 9081707265 (а. с.13-30), у відповідності до додатку 4 якої Товариством подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4), за квітень 2016 року на суму 98 801 186 грн (а. с. 20, 21). Декларація із додатками прийнята контролюючим органом, що підтверджено квитанцією № 2 (а. с.12).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з платіжним дорученням № 132 від 08.07.2016 року Товариству за вказаною заявою відшкодовано 94 484 597,66 грн (а. с. 40). Однак, ПАТ «Південний ГЗК», вважаючи безпідставним відсутність вчинення СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську дій, спрямованих на відшкодування решти заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2016 року у розмірі 4 316 588,34 грн, звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Сервисы для юристов