Постанова від 22.02.2024 року у справі №518/215/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 518/215/19

провадження № 51-3266км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

а також в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160490000328, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Іванівського районного суду Одеської області від 01 грудня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Звільнено від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Прийнято рішення щодо цивільного позову, розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.

Вироком місцевого суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він 08 вересня 2018 року, приблизно о 22:30, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 110309-42», д.н.з. НОМЕР_1 , який на момент ДТП знаходився у справному стані, рухаючись в смт. Ширяєве в напрямку від вул. Шклярука до вул. Коробченко, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, внаслідок чого поблизу магазину «Європа» навпроти домоволодіння № 120 по вул. Соборній здійснив наїзд на ОСОБА_8 , який знаходився в стані сильного алкогольного сп`яніння на проїжджій частині в горизонтальному положенні, після чого не зупинив свій автомобіль та зник з місця пригоди.

Порушення ОСОБА_7 вимог п. 2.3 «б», п.2.10 «а» ПДР знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події, внаслідок якої ОСОБА_8 загинув на місці, отримавши закриту травму тулуба у вигляді множинних переломів ребер, розривів легенів та правої долі печінки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року вирок місцевого суду скасовано. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України закрито у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримання. Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди - залишено без розгляду.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Аргументуючи свою позицію зазначає, що оскаржена ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки в ній не викладено належних мотивів, з яких апеляційний суд виходив приймаючи рішення про закриття кримінального провадження.

Вважає, що у цьому кримінальному провадженні була порушена засада безпосередності дослідження доказів, оскільки апеляційний суд надав усім фактичним даним іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, при цьому такі фактичні дані не були предметом повторного дослідження при апеляційному перегляді вироку.

Крім цього, прокурор стверджує, що висновки апеляційного суду про істотні порушення прав ОСОБА_7 , допущені на стадії досудового розслідування, зокрема проведення слідства поза межами встановленого КПК України двомісячного строку, є хибними, а надані стороною обвинувачення докази відповідають вимогам допустимості.