ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 520/7983/21
адміністративне провадження № К/990/30826/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Кравчука В.М., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик-Полянської Ірини Михайлівни
про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду в складі судді Рубан В.В. від 2 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: П`янової Я.В., Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А. від 7 серпня 2023 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі - Департамент реєстрації, відповідач 1), державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик-Полянської Ірини Михайлівни (далі - державний реєстратор, відповідач 2), в якому просить:
- скасувати рішення державного реєстратора від 20 квітня 2021 року за № 57756139 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1
- зобов`язати Департамент реєстрації зареєструвати право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
2. На обґрунтування позовних вимог зазначалося, що рішення державного реєстратора від 20 квітня 2021 року за № 57756139 є протиправним, оскільки перевіряючи перелік документів, наданих ОСОБА_1 для реєстрації права власності, державний реєстратор повинен був безпосередньо дослідити їх безсумнівну відповідність та повноту для проведення такої державної реєстрації, а не штучно створювати не передбачені законом підстави для відмови у державній реєстрації права власності.
3. Позивачка вважає, що державний реєстратор, перевіряючи подані ОСОБА_1 письмові документи для підтвердження підстави виникнення в іпотекодержателя безспірного права на звернення стягнення на предмет іпотеки, допустив неправомірні дії та неповно дослідив надані ОСОБА_1 документи як у сукупності, так і кожен окремо.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 2 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року, в задоволенні позову відмовив.
5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року у справі № 642/999/18 в рахунок задоволення вимог позивачки до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за договором позики звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_1 права продати її від власного імені будь-якій третій особі-покупцю; зазначене рішення суду є чинним та обов`язковим до виконання.
6. З огляду на вказане судове рішення та обраний цим рішенням спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що державний реєстратор правильно відмовив у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачкою на підставі пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який передбачає, що в державній реєстрації прав може бути відмовлено з підстав, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 2 березня 2023 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити рішення про задоволення позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У касаційній скарзі зазначається, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням статей 37 та 38 Закону України «Про іпотеку», а також пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
9. Доводи касаційної скарги полягають у тому, що існування рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2019 року у справі № 642/999/18, де в рахунок задоволення вимог позивачки до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором позики ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , шляхом надання ОСОБА_1 права продати її від власного імені будь-якій третій особі-покупцю, не може звужувати право позивачки на реєстрацію за собою права власності на вказану квартиру у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».
10. Скаржниця зазначає, що висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах ще не сформований, а тому як на підставу подання касаційної скарги посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Сервисы для юристов