Постанова від 19.03.2024 року у справі №824/909/17-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Київ

справа № 824/909/17-а

адміністративне провадження № К/9901/54491/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у складі судді Григораш В.О. від 03 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сторчака В.Ю., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В. від 29 травня 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач, Управління), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2017 року №0069811304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на 394429,58 грн., в тому числі: за основним платежем - 315543,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 78885,92 грн.; №0069901304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 510,00 грн.; №0069841304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 170,00 грн.

Оскаржувані рішення Управління прийняло на підставі проведеної документальної планової перевірки ФОП щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, результати якої оформлено актом від 27 жовтня 2017 року №128/24-13-13-043110910640, у якому, крім іншого, зафіксовано порушення позивачем вимог: підпункту 291.4.3 пункту 291.4 статті 291, пункту 292.3 статті 292, підпункту 293.4.1 пункту 293.4 статті 293, підпункту 293.8.3 пункту 293.8 статті 293 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено єдиний податок з фізичних осіб в сумі 315543,66 грн.; пункту 295.3 статті 295 ПК України внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб за 2015 рік; підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 19 та пункту 177.5 статті 177 ПК України, а саме неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік; пункту 177.10 статті 177 ПК України у зв`язку із нереєстрацією та ненаданням Книги обліку доходів і витрат для загальної системи оподаткування за період з 01 жовтня по 31 грудня 2016 року.

Перевіркою встановлено заниження доходу, допущення перевищення позивачем у податкових (звітних) періодах, що перевірялися, обсягу доходу у розмірі 5000000 грн., визначеного для суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, й знаходяться на третій групі платників єдиного податку, та неоподаткування відповідних сум. При цьому контролюючий орган виходив з того, що внесені позивачем на власні банківські рахунки готівкові кошти не є поворотною фінансовою допомогою в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки відповідні договори були укладені ФОП із самою ж собою як фізичною особою та, відповідно, не мали юридичних наслідків, тому ці кошти є доходом платника єдиного податку та ліміт підлягали оподаткуванню за правилами, визначеними ПК України. Такі обставини стали наслідком для встановлення й порушень щодо несвоєчасної сплати податкового зобов`язання, неподання звітності й порядку ведення Книги обліку доходів і витрат.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, по суті вказує на залишення судами поза увагою відсутність повноважень у контролюючого органу на тлумачення договорів та втручання у цивільні правовідносини їх сторін. Стверджує, що фактичне отримання поворотної фінансової допомоги у сумі 3869850,97 грн. відбулося за розписками, відповідно до яких позивачем було отримано останню від ОСОБА_2 , відтак у відповідності до пункту 292.11 статті 292 ПК України така сума фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, не повинна була включатися до складу доходу платника єдиного податку третьої групи, тому й підстав для висновку про порушення позивачем вимог законодавства, про які зазначено у акті перевірки, немає.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Як передбачено пунктом 293.8 статті 293 ПК України, платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Також згідно підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку (пункт 292.16 статті 292 ПК України).

Тобто однією з умов для перебування платника єдиного податку третьої групи (фізичної особи - підприємця) на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності є неперевищення обсягу доходу, визначеного для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПК України.

В контексті наведеного слід зазначити, що порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп наведено у статті 292 ПК України.