ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
справа № 813/3737/16
адміністративне провадження № К/9901/38228/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 (суддя: Грень Н.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017(судді: Кухтей В.В, Нос С.П., Яворський І.О.)
у справі № 813/3737/16
за позовом Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області
до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області,
треті особи: Головне управління Державної казначейської служби у Львівській області, Департамент фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Фінансове управління Дрогобицької міської ради,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2017 року Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» (далі - позивач, КП «Дрогобичводоканал»» звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007981501 від 10.10.2014, № 0007971501 від 10.10.2014, № 0008851501 від 17.11.2014, № 0008861501 від 17.11.2014, № 0011201501 від 15.12.2014, а також визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ № 0003781501 від 29.01.2015, № 0003791501 від 29.01.2015, № 0010391501 від 03.09.2015, якими підприємство було зобов`язано сплатити штраф за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що погашення заборгованості позивача по податку на додану вартість відбулося за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості за спірний період в тарифах, як було передбачено Законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «;Про Державний бюджет України на 2015 рік» та в порядку, визначеному постановами Кабінету Міністрів України № 30 та № 375. З огляду на те, що розрахунок позивача з бюджетом здійснювався на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з бюджету, обставини щодо вини позивача, на його думку, не підтверджуються, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з ПДВ.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що погашення заборгованості позивача по податку на додану вартість відбулося за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «;Про Державний бюджет України на 2015 рік» та в порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України № 30 та № 375. При цьому, суди зауважили, що ці кошти є бюджетними і в силу Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Бюджетного кодексу України на них не застосовується штрафна санкція.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в актах перевірок, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки позивачем порушено терміни сплати самостійно визначених грошових зобов`язань.
Заперечення на касаційну скаргу від позивача, а також пояснення третіх осіб до Суду, не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сервисы для юристов