ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 640/23040/19
адміністративне провадження № К/990/3979/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2022 (головуючий суддя - Н.В. Клочкова)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 (головуючий суддя - М.І. Кобаль, судді - Л.О. Костюк, А.Г. Степанюк)
у справі № 640/23040/19
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора,
Прокуратури Дніпропетровської області
про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Прокуратури Дніпропетровської області (далі - відповідач-2), в якому просив:
- скасувати наказ Генерального прокурора № 447-к від 22.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.10.2019;
- поновити ОСОБА_1 в межах територіальної юрисдикції Дніпропетровської обласної прокуратури в органах прокуратури та на адміністративній посаді різнозначній тій, з якої його було звільнено наказом № 447-к від 22.10.2019;
- стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 22.10.2019 по дату фактичного поновлення на публічній службі.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про протиправність оскаржуваного наказу, оскільки наказ про звільнення позивача з адміністративної посади та з органів прокуратури підписаний неуповноваженою на це особою. На переконання позивача, у Генерального прокурора відсутні повноваження щодо звільнення прокурора з адміністративної посади у місцевій прокуратурі. Зауважує, що станом на день звільнення позивача не існувало жодних підстав для звільнення позивача за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки не відбулось ні ліквідації, ні реорганізації Прокуратури Дніпропетровської області, не відбулося і скорочення кількості прокурорів. Також, позивач зазначає про неврахування відповідачем при звільнення позивача положень Кодексу законів про працю України. Позивач наголошує на тому, що його звільнення відбулось під час тимчасової непрацездатності.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач не подав Генеральному прокурору заяву за формою, встановленою Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджено Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, тому відповідач-1, керуючись підпунктом 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», правомірно прийняв наказ про звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Сервисы для юристов