ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2024 року
м. Київ
справа № 820/6190/16
адміністративне провадження № К/9901/41518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на
постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 (суддя: Зінченко А.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 (судді: П`янова Я.В., Чалий І.С., Зеленський В.В,)
у справі № 820/6190/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий/контролюючий орган), в якому просив: скасувати податкові повідомлення - рішення № 0022211304 від 22.07.2016, № 0022221304 від 22.07.2016, № 0022241304 від 22.07.2016, № 0022251304 від 22.07.2016 року, № 0022231304 від 22.07.2016.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган дійшов неправильного висновку стосовно того, що позивачем було отримано додаткове благо, що підлягає оподаткуванню, оскільки основною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податків в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому прострочення погашення позики, рівно як і одностороннє прощення такої позики не може вважатися доходом платника податків, який в розумінні ПК України підлягає оподаткуванню.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017. позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у платника податків ОСОБА_1 не виникло обов`язку по сплаті податку з доходів фізичних осіб за отримання доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу як додаткового блага, оскільки відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору від 31.12.2015 № б/н скасовано договір про прощення боргу від 31.12.2015 № б/н.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з?ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Додає, що перевіркою встановлено, що протягом 2015 року платник податків - ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага на загальну суму 3447784,00 грн., який підлягає оподаткуванню військовим збором. Також зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення посилалися на наявність додаткової угоди № 1 до договору б/н від 31.12.2015 про пролонгацію договору позики до 31.12.2025 та відсутність судового рішення про визнання недійсною даної угоди.
Однак, в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню ОСОБА_1 був допитаний у якості свідка про що було складено відповідні протоколи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 під час таких допитів не повідомляв про наявність та взагалі існування додаткової угоди від 31.12.2015 № 1 до договору б/н від 31.12.2015 про пролонгацію договору позики до 31.12.2025, а також до канцелярії податкового органу від ОСОБА_1 , не надходила заява про врахування в ході перевірки такої додаткової угоди № 1 до договору б/н від 31.12.2015 про пролонгацію договору позики до 31.12.2025.
Також зазначає, що ОСОБА_1 , не повідомляв про наявність такої додаткової угоди і у скарзі на податкові повідомлення-рішення, поданої до ГУ ДФС у Харківській області. Відсутнє таке посилання і у адміністративному позові, що, на думку скаржника, свідчить про те, що ОСОБА_1 з метою отримання позитивного судового рішення на свою користь надав суду 20.12.2016 по справі № 820/6190/16 додаткову угоду від 31.12.2015 № 1 до договору б/н від 31.12.2015 про пролонгацію договору позики до 31.12.2025, яка, за твердженням представника податкового органу, не є належним та допустимим доказом неправомірності та незаконності податкових повідомлень-рішень.
Заперечення на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Сервисы для юристов