ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2024 року
м. Київ
справа № 813/4005/16
адміністративне провадження № К/9901/40365/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуn Державної фіскальної служби України
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 (судді:
Брильовський Р.М., Гулик А.Г., Кедик М.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 (судді:
Качмар В.Я., Курилець А.Р., Мікула О.І.)
у справі № 813/4005/16
за позовом Приватного підприємства «ЮПІ»
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року Приватне підприємство «ЮПІ» (далі - позивач, ПП «ЮПІ»), підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у нездійсненні збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 87796,00 грн.;
2) зобов`язання відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 87796, 00 грн. та відобразити відповідне збільшення у витязі з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач отримавши подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за лютий та червень 2015 року які були отримані, згідно квитанцій № 2, протиправно не забезпечив відображення їх показників у системі електронного адміністрування ПДВ на суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні на відвантаження товару, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у нездійсненні збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 87796 (вісімдесят сім тисяч сімсот дев`яносто шість) грн. 00 коп. та зобов`язано відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ПП «ЮПІ» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 87796 (вісімдесят сім тисяч сімсот дев`яносто шість) грн 00 коп. та відобразити відповідне збільшення у витязі з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем задекларовано від`ємне значення ПДВ (рядки 24 та 31) у декларації з ПДВ за червень 2015 року, сума такого від`ємного значення мала бути відображена податковим органом в Системі, як сума, на яку ПП «ЮПІ» має право реєструвати податкові накладні на відвантаження товару, однак, доказів вчинення ДФС України таких дій не подано, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що ДФС України допустивши протиправну бездіяльність, порушивши ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме: право на мирне володіння своїм майном, що також є невід`ємним правом на повагу до своєї власності.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції ДФС України звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що судові рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права. Відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу після «обнуління» показників формули реєстраційна сума збільшується на суму від`ємного значення що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 одноразово за результатами податкової звітності за червень 2015 року та не підлягає перерахунку внаслідок уточнення показників такої звітності. Також ДФС України зазначило, що позивач звернувся до суд з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції з даним позовом), оцінку відносно чого не було надано судом першої інстанції, тоді як суд апеляційної інстанції також не надав оцінки щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, хоча, як стверджує заявник, у суді апеляційної інстанції при розгляді справи наголошувалось про такий пропуск строку.
Заперечення на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Сервисы для юристов