ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 920/395/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Сумбуд",
представник позивача - Коваленко О.І., адвокат (ордер від 16.02.2024 № 1046541),
відповідач - Коробко Олена Юріївна,
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сумбуд"
на рішення Господарського суду Сумської області від 16.08.2023 (головуючий суддя Резніченко О.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 (головуючий Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.)
у справі № 920/395/23
за позовом приватного акціонерного товариства "Сумбуд" (далі - Товариство, позивач)
до Коробко Олени Юріївни (далі - Коробко О.Ю. , відповідач)
про визнання договору недійсним.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до суду з позовом до Коробко О.Ю. про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 22.12.2015 № 22/12-15 (далі - Договір), укладеного Товариством та фізичною особою-підприємцем Коробко О.Ю., з моменту його укладення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір підписаний від імені Товариства головою правління Бритовим О.Б. не в інтересах юридичної особи за умови порушення приписів матеріального права, а саме статей 92, 232, 237, 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципів розумності і добросовісності, з порушенням визначених повноважень, та вчинений внаслідок зловмисної домовленості сторін (виведення активів Товариства, при тому, що позивач будь-яких коштів за наслідками вчинення договору не отримав і не отримає), а отже, спірний правочин призвів до втрати підприємством позивача можливості отримати прибуток.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не доведено наявності усіх ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони, отже відсутні підстави для визнання недійсним Договору.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами при ухвалені оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 щодо застосування статей 215, 232, 237 ЦК України у подібних правовідносинах, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Товариства, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.12.2015 Товариством та фізичною особою-підприємцем Коробко О.Ю. укладено Договір, за умовами якого позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пункту 1.2 Договору поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. (Згідно з підпунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України).
Сервисы для юристов