Постанова від 14.03.2024 року у справі №826/10741/15

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа №826/10741/15

адміністративне провадження № К/9901/26318/21, К/9901/13861/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №826/10741/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Київської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Київської митниці Держмитслужби та Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року (головуючий суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді Оксененка О.М., суддів - Лічевецького І.О., Мельничука В.П.)

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Київської митниці Держмитслужби, третя особа - Міністерство юстиції України, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської митниці ДФС Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29 травня 2015 року №686-ос;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Київської міської митниці ДФС з 29 травня 2015 року;

- допустити негайне виконання рішення у порядку статті 371 КАС України в частині поновлення на посаді заступника начальника управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Київської міської митниці ДФС, правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби;

- стягнути з Київської міської митниці ДФС, правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 травня 2015 року;

- допустити негайне виконання рішення у порядку статті 371 КАС України в частині стягнення заробітної плати в межах стягнення за 1 місяць, що становить 7034 (сім тисяч тридцять чотири грн) 50 коп.;

- стягнути з Київської міської митниці ДФС, правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 (одна) гривня 00 коп.;

- зобов`язати Київську міську митницю ДФС правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби інформувати Міністерство юстиції України про вилучення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про ОСОБА_1 .

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала про протиправність наказу від 29 травня 2015 року №686-ос Київської міської митниці Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » як такого, що прийнятий всупереч нормам Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших норм міжнародного права, на підставі Закону України «Про очищення влади» та пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України.

3. На переконання позивача, на неї, яка на день звільнення обіймала посаду заступника начальника Київської регіональної митниці та Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, не розповсюджувалася дія Закону України «Про очищення влади», оскільки ОСОБА_1 почала служити у митних органах з 1994 року, та обіймала керівні посади з 1999 року, тобто, не виключно у період президентства ОСОБА_2 , та за час перебування на посаді жодним чином не сприяла узурпації влади Президентом України ОСОБА_2 , не приймала незаконних рішень та не вчиняла дій, які б були визнані протиправними в судовому чи адміністративному порядку, не ухилялася від виконання службових обов`язків.

4. Посилаючись на положення Конституції України, позивач звертала увагу, що ніхто не може нести відповідальність за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

5. Окрім викладеного указувала, що Конституцією України та Законом України «Про державну службу» установлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, як і державна служба ґрунтується на принципі персональної відповідальність за виконання службових обов`язків, що виключає можливість колективної відповідальності за вчинені екс-Президентом дії, які визнані незаконними.

6. Наголошувала, що перевірок, відібрання пояснень, під час процедури звільнення роботодавцем не здійснювалося, у той час, як підставою звільнення у відповідному наказі зазначені: довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 від 29 травня 2015 року та доповідна записка персоналу від 29 травня 2015 року №256/26/70-04-34.

7. Переконувала, що пункт 2 статті третьої Закону України «Про очищення влади» не міг бути застосований до посади позивачки, оскільки остання забезпечувала лише реалізацію митної політики, а не її формування.

8. Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовувала тим, що її незаконне звільнення з займаної посади завдало глибоких моральних страждань, що призвело до вимушених змін у життєвих стосунках та змінило її звичайний життєвий уклад, завдало шкоди діловій репутації позивачки.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій