ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року
м. Київ
справа № 640/23486/19
адміністративне провадження № К/990/33673/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року (головуючий суддя Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Собків Я.М., судді Глущенко Я.Б., Мєзєнцев Є.І.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №1236ц від 28 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 29 жовтня 2019 року;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або аналогічній посаді в органі (установі) у разі її перейменування з 29 жовтня 2019 року;
1.3. стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 29 жовтня 2019 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;
1.4. стягнути на користь позивача судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
1.5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, у задоволені позову відмовлено.
1.6. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом № 113-IX чітко обумовлено зміст заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію, а також що має бути зазначено прокурором у такій заяві. Зокрема, обов`язковою складовою змісту заяви є зазначення прокурором наміру про проходження атестації. Втім позивач подав заяву, у якій просив перевести, за його згоди, на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та висловив незгоду з умовами та процедурою проведення атестації, визначеними у Порядку № 221. За цих обставин суди констатували, що подана позивачем заява від 15 жовтня 2019 року не відповідає формі заяви, затвердженій Порядком № 221. Також суди вказали, що подання заяви без зазначення волевиявлення про намір проходження атестації свідчить про недотримання вимог щодо змісту відповідної заяви. Отже, заява позивача від 15 жовтня 2019 року не є заявою, поданою на виконання вимог Закону № 113-ІХ та у відповідності до пунктів 9, 10 Розділу І Порядку № 221.
1.7. З огляду на законодавче регулювання спірних правовідносин суди висновували, що відповідачем правомірно вказано у оскаржуваному наказі підставу звільнення пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» керуючись підпунктом 1 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
ІІ. Касаційне оскарження
2. Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
3. Підставою звернення з касаційною скаргою заявник зазначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
4. Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними заявником в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, просив ці судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Позивач проходив службу в органах прокуратури.
6. Відповідно до вимог пункту 10 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 р., позивач подав від 15.10.2019 (вх. №215312-19 від 16.10.2019), у якій він просив перевести його на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та вказав, що з умовами та процедурами проведення атестації ознайомлений, але не погоджується, оскільки вони суперечать діючому законодавству України та ратифікованими Україною Міжнародними Конвенціями, які мають вищу юридичну силу.
7. Листом від 31.10.2019 №1441-236вих-19 Генеральна прокуратура Україна повідомила позивача про відхилення його заяви та звільнення його з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
Сервисы для юристов